Молитва

Лежить у небі на престолі,
У храмі Вишнього нетліннім
Нова Святому авреоля
У понадземнім мерехтінні.

Лунає хорів стоголосся,
Єдиним гласом Бога молять,
Андреєві зі Львова просять
Накласти вічну авреолю.

Дзвенять дитячі голосочки
З тих захоронок, що поставив,
Бо Дідусеві кожне хоче
Казкової, святої слави.

Лунають досі ще Карпати,
Це пластунів молитва-мрія: їх
Друг з кедрової палати
Хай в небі святістю ясніє.

Семінаристок спів дівичий
За їх добродія із Юра,
Що правди світло вчив любити,
Хоч була темрява похмура.

Гримучий хор у чорних рясах…
Молитву творять богослови,
Що віра їм кріпка далася,
Він вірности навчив до крови…

Веселкою надхненних ліній
Несуть мистці свої приноси,
У переливах барв і тіней
Для Мецената ласки просять.

Зболілі, найщиріші хори,
З глибин терпіння та одчаю:
Хай той, хто рятував їх, хворих,
Поміж святими засіяє!

Лунає хорів стоголосся,
Вселенна сповнена гармоній,
І справедливість вже підносить
І простягає вже долоні.

З престола взяти авреолю,
Вінчати праведника нею,
Післати нам за всі недолі
Нового, Віщого Андрея.

Леся Хроплива-Щур

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>