(З нагоди Дня Матері 1990 р.)
А мати молиться й чекає,
Із вірою в надії,
Що стежку-правди у житті
Господь вкаже дитині.
Молитва миром душу повиває.
О, скільки у розпуці матерей сьогодні…
Усюди помочі шукають,
А на молитву —
Лік отой незмінний, забувають
Або, як часто чуєш, часу не мають.
А скільки матерів
Про молитву, той Божий лік,
Зовсіми не знають —
Ніхто молитись їх не вчив…
Вертайся, мамо, до молитви!
А як не знаєш, як молитись, то учись!
Бо світ такий тепер лукавий,
Куди не глянь й куди не подивись.
Дітей твоїх веде у блуд,
А ти того й не бачиш,
Страждаєш, а що робить, не знаєш.
А та, що молиться усердно,
Із вірою в надії,
Живе у Божім мирі,
Хоч й бурі-гурагани довкруги,
Та світ страшний її не страшить!
Бо добре вона знає — що
Молитва матері чудо-силу має.
Вертайся, мамо, до молитви!
А як не знаєш, як молитись, то учись.
І розмовляй із Богом часто,
І дітям світло подавай,
Бо темнота велика в світі,
Часу не гай!
Поки маленькі ще є діти,
Креоли їм карту на життя-дорогу,
Кресли молитвою своєю —
Христа благай поблагословити
І певна будь, із картою тою в душі,
Діти твої —
Будуть у світі безпечно жити.
Мотря Фаринич
