Молитва у час війни. Унікальність воєнного часу

Час війни є унікальним досвідом у житті людини. Особливо важливий він тоді, коли людина впродовж багатьох років жила у порівняно мирних часах. У часи миру люди схильні забувати про базові речі. Людина будує житло, оздоблює його, убезпечується в ньому і з часом вважає це чимось абсолютно нормальним, самозрозумілим. Людина створює культуру мирного життя і щиро дивується, що життя може мати абсолютні мінімуми.

Фото: Департамент інформації УГКЦУнікальність воєнного часу полягає у тому, що в один момент звичний плин життя зупиняється звісткою про війну навіть не в сусідній країні, а в твоєму власному домі, який із прильотом ракети перестав існувати. Зупиняється можливість ходити на роботу, варити борщ, посилати дітей до школи чи відправляти на відпочинок. Зникає можливість піти в музеї, набратися духовних сил, перебуваючи в тиші прекрасно оздоблених храмів. Життя позбавляється звичної повноти і перетворюється на пошук можливості його збереження.

Воєнний час дає нагоду звернути увагу на найнеобхідніше. Це час, коли при намаганні зберегти саме життя немає можливості взяти багато з надбаного. Людина ухвалює складні рішення щодо того, що справді цінне, і часто воно поміщається в «тривожну» валізку. Воєнний час, при всій куцості нагод для мислення, стає часом переосмислення всього того, з чого складалося наше життя.

Час війни є часом усвідомлення того, хто/Хто є справді цінним і чому це так. Суттєво частіше, ніж у «звичний» час, людина намагається говорити з тими, спілкування з якими не хотіла б втратити за жодних обставин. Передусім тому, що їхня присутність та їхнє слово є цінним, чимось, що хотілося б залишити для себе посеред загрози тотального нищення самого життя. Час війни є часом, коли питання «ти як?» не є питанням данини культурі спілкування, але виявом справжнього переживання про життя дорогої людини.

Це час, коли людина наново відкриває для себе справжнє значення життя і задля цього звертається до його джерел/джерела. Приказка «як тривога, то до Бога» набуває цілковито іншого значення у час реальних повітряних тривог. Прекрасне свідчення парамедикині Юлії Паєвської: «Атеїстів на «нулі» я не зустрічала. Коли пахне смаженим, всі згадують про Бога» повторюють сотні, а можливо, й тисячі воїнів, які ціною власного життя захищають життя друзів.

Молитва?

Як і вся решта, у час війни переосмислюється молитва. Чим вона є для людини? На це питання різні люди дадуть різні відповіді. Для когось це певний священний текст, формула, яку згенерувала релігійна культура і яку належить мовити для себе чи для когось, щоб виявляти причетність до цієї культури. Для більшості християн таким священним текстом є молитва «Отче наш», яку вони повторюють у найрізноманітніших обставинах свого життя. Хтось як молитовний текст повторює біблійний декалог чи один із «символів» віри.

Для великої кількості віруючих молитва є передусім родинною чи суспільною традицією, над причинами і значенням якої багато хто ніколи не задумувався: роблю та й годі, не зашкодить.

Для багатьох молитовні тексти є своєрідними оберегами, застосовуючи які, вони хочуть убезпечитися від різноманіття «негативів», що можуть загрожувати їхньому життю чи добробуту. Чимось подібним до частинки хреста на сумновідомому крейсері.

Часто молитва може сприйматися людиною як певного роду заклинання, від якого очікуються моментальні ефекти: помолився, і Бог не те що має, а мусить діяти.

Всі ці уявлення, особливо останнє – магічне розуміння, хоча й присутні серед християн, мають дуже мало спільного із сенсом справжньої молитви. Що ж тоді є молитвою?

Повністю статтю читайте у паперовому або в електронному варіанті.

 

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt