Причинами, через які відбулося видалення спомину монарха в українській католицькій літургійній традиції, стала політична філософія національних рухів у полі етнічних імперіях. Ці рухи (переважно республіканські) внаслідок падіння правлячих династій були важливим кроком до політичної автономії підлеглих націй. Так само й український рух був, як правило, республіканським. Хоча були й винятки. Зокрема, в Галичині деякі представники місцевої еліти були прихильними до автономного статусу в межах Габсбурзької монархії. Митрополит Андрей Шептицький навіть пропонував план створення українського князівства під владою князя з Габсбургів. Крім того, ідея монархічного гетьманського режиму в тодішній Східній Україні підтримувалась Німецькою та Австрійською імперіями. Проте поразка і подальший розпад континентальних європейських монархій наприкінці 1918 року поклали край будь-яким надіям щодо української монархії. У той же час галицькі політики і представники Церкви повністю підтримали створення Західно-Української Народної Республіки (1 листопада 1918 р.), що стало приводом до перших змін у молитві за світську владу в греко-католицькій літургії.
Повністю статтю читайте у друкованій версії журналу
