Монументальна праця про Слугу Божого Андрея

Тількишо з’явилась на полицях книжкових книгарень нова, монументальна праця, на англійській мові, про багатогранну й унікальну творчість Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Автором праці є видатний і глибоко вдумливий дослідник Андрій Кравчук. Він є науковим співробітником Канадського Інституту Українських студій, Інституту ім. Андрея Шептицького при Університеті св. Павла у Оттаві, Канада та інших науково-дослідних осередків.

Цей особливий та дбайливо опрацьований твір А. Кравчука про Слугу Божого Андрея з’явився заходами вище згаданих інститутів та Василіянського Видавництва, при фінансовій допомозі Владики Михайла Гринчишина, Владики Василя Лостена та Жіночої Католицької Ліги Торонтської Епархії. Усім вище названим належить щира подяка за появу такої на часі, потрібної і цінної праці. Авторові цієї унікальної праці Андрієві Кравчу належить не тільки подяка, але також особливе признання за те, що написав цю працю, для якої віддав чи мало часу, зусиль і багато годин дослідної праці. Праця, що з’явилася у Канаді, надрукована на доброму папері, має добрий і легко читабільний друк, нараховує 404 сторінки. Слід відмітити, що під технічним оглядом видана професійно бездоганно. Надрукована у твердій обкладинці з майстерно опрацьованою зовнішньою обгорткою, за проектом Михайла Тусека. Ні більше, ні менше праця, під технічним оглядом надрукована бездоганно й естетично. На титульній сторінці обгортки є надрукована чудова знімка Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Зовнішна презентація притягає око читача, а змістом також не відстає від гармонійного зовнішнього оформлення праці.

Правда, у заголовку нашої статті написано, що це є «Монументальна праця про Слугу Божого Андрея», але назва праці по-англійськи «Christian Social I Ethics in Ukraine» «The Legacy of Andrei Sheptytsky», яку по-українськи можна сказати «Християнська Соціяльна Етика в Україні», а поруч, своєрідний підтекст «Спадщина Андрея Шептицького». Хоч у заголовку зроблено наголос на християнську соціяльну етику, але у змісті покладений виключний наголос на багатогранну творчість Митрополита Андрея і тому наш заголовок має дещо відмінне звучання від назви праці.

Цією заввагою, яка на мою скромну думку є суттєвою, не маю найменшого бажання зменшити, направду дбайливо опрацьованої праці А. Кравчука. Її можна також назвати книгою джерел багатогранної творчости Митрополита Андрея.

Поява праці А. Кравчука, це вислід довголітніх студій, збирання першоджерел включно з тими, що тепер стали доступними в Україні. Того рода праць на українському ринку не тільки на англійській мові, але також і на українській є небагато. Слуга Божий Андрей заслуговує на це, бо ж він був реформатором не тільки церковного, але також українського національного життя, у найчорніші хвилини українського народу, що виразно випливає з праці А. Кравчука.

Залишається незаперечний факт, чим далі ми віддалюємось від життя і творчости, іншими словами, від смерти Слуги Божого Андрея Шептицького, тим ближчий, більше зрозумілий він стає для нас. Митрополит Андрей своєю богословською візією, своїм розумінням змагань за незалежність українського народу, що висловив у свойому відомому творі «Як будувати рідну хату», чим далеко випереджував своїх сучасників.

На вступі праці автор підкреслює, що індустріяльна революція у дев’ятнадцятому сторіччі у Европі мала колосальний вплив на суспільно-економічне життя, як також чи малий вплив на інтелектуальний розвиток Католицької Церкви. Правда, автор собі не ставив такого завдання, щоб у цьому відношенні зробити певне порівняння — які в той час проходили релігійні процеси у православному світі? Знаємо, що світло Христової Церкви виходило зі сходу…

Автор праці накреслив релігійне життя й обставини у тодішній Аустро-Угорщині і в тому складну ситуацію Української Католицької Церкви, наголосивши її окремі головні аспекти. З праці А. Кравчука виразно випливає, що прихід на чоло УКЦеркви Андрея Шептицького є визначальним. Він став реформатором монашого чину Отців Василіян, а згодом, як вже було сказано, реформатором всієї УКЦеркви включно зі створенням католицьких осередків східнього обряду на Сході, зокрема у Москві. Здійснював ці пляни Митрополит Андрей не в дусі т.зв. прозелітизму, але природньо для зближення Церков Сходу і Заходу.

У праці А. Кравчука дбайливо із великою увагою відмічені головні події у житті й творчості Митрополита Андрея, що мали безперечний вплив на розвиток церковного й національного життя українського народу. Можна б згадати окупацію російських військ західних земель України та арешт Митрополита А. Шептицького. Другою такою особливою подією, яка визначувала шлях Митрополита Андрея, це була візитація своєї пастви у Південній і Північній Америці та бльокований поворот до своєї митрополичої резиденції у Львові тодішною польською владою. Митрополит Андрей постійно домагався перед польською владою, на­лежних прав для УКЦеркви й українського народу. Автор наводить цілу низку Послань Митрополита Андрея на актуальні теми, як у справі комуністичного атеїзму, нищення польською владою українських православних церков на Волині, у справі пацифікації окремими польськими військовими частинами й інші.

Прихід більшовиків на західні українські землі утворив дуже складну ситуацію у праці Митрополита Андрея. Відомо ж з приходом більшовиків Митрополит у своїй родинній місцевості Прилбичах втратив свою родину та родину брата, яку розстріляно. Це була складна ситуація. Більшовицька система виявилась дуже жорстокою і безоглядною, не тільки проти Церков, зокрема УКЦеркви, але також українського населення, яке масово невинних арештували і багато виселяли на Сибір. Більшовики залишили незчисленні помордовані жертви у своїх катівнях у кожному місті західної України. На такому тлі прихід на західні землі України гітлерівської армії, оправдано й логічно приймався, як спасіння. Зник страх перед арештами і вивозом на Сибір. З радістю і відкритими руками, майже всі українці західної України, вітали гітлерівську армію. У такому дусі був написаний лист Митрополитом Андреєм до Апостольської Столиці, повідомляючи, що УКЦерква пережила страхіття, а тепер буде легше. Дуже скоро виявилось, що нові «визволителі» стали ще гіршими за тих, що тільки втікли. Скоро був написаний Митрополитом Андреєм другий лист до Святішого Отця Папи Пія XII, який тотально заперечував перший, у якому подав про жорстокість гітлерівської окупації, про знищування розстріли жидів, масові арешти і вивози української молоді на невільничу працю до Німеччини. Автор ці питання аналізує і подає для цього джерельні матеріяли. Добре, що цього роду ма­теріали можуть бути доступні до широкого англомовного читача.

Знаємо, що, на жаль, дуже часто наші недруги використовують перший лист Митрополита Андрея, де було написано про гітлерівську армію, як спасительну, але не згадають другого його листа, у якому Митрополит Андрей все це заперечував і навпаки, написав про жорстокість гітлерівської Німеччини. Знаємо, що цей перший лист мав і ще сьогодні має відемний вплив на беатифікаційний процес Слуги Божого Андрея. Автор праці на ці питання звернув особливу увагу.

Хоч автор А. Кравчук є добрим і дбайливим дослідником, його праця є сперта на багатих і різнорідних джерелах, до якої є долучений список головних друкованих праць про Слугу Божого Андрея, яка являється, як своєрідна монографія. Здається, що ніщо не проскочило поза увагою автора А. Кравчука. Дивно, що в такій цінній праці немає найменшої згадки про одну з головних цілей діяльности Митрополита Андрея, а саме про зближення Східної і Західної Церков, себто про широковідомі Велеградські з’їзди. Це був справді надзвичайно цікавий феномен. До речі, між з’їздами відбувались конгреси у різних містах, на яких обговорювано ті ж самі теми — зближення і єднання. Митрополит Андрей уклав вагому працю у творенні цих Велеградських з’їздів, це вже у той час був початок сучасного екуменізму. Далеко згодом цей екуменізм почав утверджувати, звичайно у ширшій скалі, у Христовій Церкві, Папа Іван XXIII, який скликанням Вселенського Собору Ватиканського II відкрив нову, світлу сторінку Вселенської Католицької Христової Церкви. Папа Іван ХХІІІ започаткував і своєю відданою працею утверджував екуменізм між церквами, що привело до цього, що було знято прокляття між Католицькою і Православною Церквами, що були кинені 1054 р. Цю світлу ідею у Христовій Церкві та працю у наш час гідно, достойно і наполегливо продовжує, з непохитною вірою, щоб зустріти двотисячний ювілейний рік, народження Ісуса Христа в дусі єдности — щоб усі були одно, Святіший Отець Іван-Павло ІІ.

Підсумовуючи вище сказане слід ще раз підкреслити, що праця автора Андрія Кравчука, який зібрав і усистематизував багатющий матеріял про життя і творчість Великого Митрополита Слуги Божого Андрея Шептицького, подавши для цього дбайливі свої помітки та підкреслення, заслуговує на увагу і признання. Незначні зауваження не зменшують її цінности і залишається невідмінно монументальною працею. Було б добре подумати, щоб її також видати українською мовою, щоб можна запізнати широкого українського читача в Україні з багатогранною творчістю Слуги Божого Митрополита Андрея. Ця праця також повинна послужити у беатифікаційному процесі Митрополита Андрея.

Микола Галів

Книжку можна замовляти:

The Metropolitan Andrey Sheptytsky Institute Saint Paul University 223 Main St.

Ottawa, ON. K1S 1C4, Canada

Ціна: у Канаді — 53.45 кан. дол. у США — 49.95 ам. дол. поза Північ. Америкою — 55.00 ам. дол.

(Подані ціни включають пересилку.)