Говорячи в цілому, ми (УГКЦ) робимо Католицьку Церкву католицькою. Без нас вона буде менш універсальною, католицькою. Якщо ми втратимо своє візантійство, православ’я, то не зробимо католикам латинської традиції нічого доброго. Коли ми переймаємо їхні традиції, то збіднюємо їх, збіднюємо католицизм в цілому. Богословська традиція нашої Церкви є надзвичайно глибокою, багатою. Але кожне богословське положення водночас завершене і незавершене. Латинська традиція висловлює правди віри в один правдивий спосіб, а наша традиція пояснює ті ж самі питання в інший, але теж у істинний спосіб. І ці традиції не суперечать одна одній. Тож ми потребуємо різних богословських шляхів, щоб бути ближчими до істини. Це стосується, наприклад, і тринітарного богослов’я, і христології. Навіть в такому питанні, як целібат та одружене священство, вони потребують нас для того, аби повніше розкрити таїнство Священства в Католицькій Церкві.
ПОВНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ`Ю МОЖНА ПРОЧИТАТИ У ДРУКОВАНОМУ ФОРМАТІ
