Миряни молилися і працювали

В четвер, 5 серпня 1976 р. в рамцях Евхаристійних офіційних святкувань, відбулася в Convention Hall Екуменічна Конференція,в якій брали участь різні віровизнання. Українська група, забезпечивши собі добрі місця серед глядачів, продемонструвала свій погляд на справу екуменізму. Вживаючи гучномовця (буллгорн), вказано приявним на кривди, що їх зазнає наша Церква в ім’я екуменізму з Москвою. Група, скандуючи «What prize ecumenism» драматизувала нашу ситуацію. Присутні зі зрозумінням прийняли несподіваний виступ нашої групи, а д-р Фішер (голова лютеранської Церкви на Америку, який в тому часі був офіційним промовцем) з подіюм скоментував: це також «point», над яким належало б подумати.

В п’ятницю, 6 серпня,в православнім храмі Святої Покрови, що ним тимчасово користується Патріярша парохія св. Михаїла (о. Любинський), 8 священиків під проводом о. д-ра Гриньоха відправили святу Літургію в наміренню прочан — учасників Евхаристійного Конгресу. Проповідував о. Бутринський з Чікаґо. Після Богослужби відбувся Загальний Збір Союзу Братства та Сестрицтва Америки, на якому обрано головою проф. Маркуся з Чікаґо.

На закінчення З’їзду, з нагоди Празника Бориса і Гліба, 7 священиків, разом з православним настоятелем храму, відслужили Молебен, на якому проповідував о. д-р Дацко з Риму. Опісля учасники та гості З’їзду взяли участь у Братському Святі Чікаґівського Братства молоді ім. св. Бориса і Гліба, з виступами молоді та хору «Прометей» з Чікаґо.

В суботу, 7 серпня, в тій самій церкві, о. мітрат Хомин (Торонто), в сослуженні 8 священиків (о. Шевців з Австралії, о. Кіт з Бельгії, о. Сиротинський з Торонто, о. Ковальський з Торонто, о. Бутринський з Чікаґо, о. Нагаєвський з Клівленду, о. Любинський з Філядельфії та о. д-р Дацко з Риму) відправили Святу літургію в наміренні їх Блаженства Патріярха Йосифа. Співав хор церкви св. Володимира і Ольги з Чікаґо. В часі обох Святих Літургій вірні, що вщерть наповнили храм Божий, майже всі приступили до св. Причастя. Цього дня о год. 1 в залі Olney High School відбувся концерт в поклоні Ісповідникам віри мистецькими силами Чікаґа.

Святкову промову виголосив проф. Маркусь Безпосередньо по концерті учасники поспішили на Стадіон Ветеранів, де була т. зв. Божественна Літургія візантійського обряду. Попереднього дня (6 серпня) Ева Піддубчишин; проф. Тома Бирд і д-р Марія Клячко, з рамени ТзПУ, були прийняті мелхітським патріярхом Максімосом V, який виявив багато зрозуміння для справи нашого Патріярхату та обіцяв, що в Святій Літургії, коли він буде головним служителем, то постарається, щоби наш Великий Неприсутній не був «неприсутнім». І дійсно, він відступив від тексту, який був поміщений у спеціяльно виданій книжечці і поминаючи всю церковну ієрархію загально, безпосередньо після Святішого Отця Павла Папи Римського, поминав: Josepf Cardinal Slipyj, head of Ukrainian Catholic Church.

Це був один відрадний момент для учасників-українців, бо поза тим, згідно побоювань, ця форма спільної Літургії була першою спробою звести разом всіх «візантійців», щоби створити опісля якусь точно неозначену візантійську Церкву, в якій ми затратили б свої питоменности, а яку вже потім буде легше включити в одну «святу, католицьку Церкву».

Та про таку акцію змішання треба би писати осібне звідомлення. Тут звернемо увагу пише на два моменти:

Звітодавець в «Америці» з 10. серпня, а за ним передрук в «Свободі» з 13 серпня потішають Божий люд, що «господарем був Преосв. Владика Василь Лостен, Апост. Адміністратор Філядельфійської Архиєпархії Українців католиків у ЗСА.»

Таку інформацію треба серіозно заквестіонувати, бо:

Заголовна сторінка тої «booklet» для св. Літургії виразно називає: CELEBRANT: HIS BEATITUDE MAXIMOS V HAKIM, HOMILIST: THE MOST REVEREND STEPHEN J. KOCISKO, PRESIDING: JAMES CARDINAL KNOX.

Вище наведене «звідомлення» в «Америці» і «Свободі» мало на меті заспокоїти наших вірних, мовляв «ми також були гідно репрезентовані».

В Католицькій Церкві водиться, що на другій сторінці богослужебного видання є поміщений дозвіл єпископа чи цензора на друкування даної книжки. Такий дозвіл є і на названій книжочці, написаний так: «Nihil Obstat: James McGrath, J.C.D., Censor, Imprimatur: John Cardinal Krol, Archbishop of Philadelphia».

Заходить питання: Чи названі особи належать до якоїсь «візантійської» Церкви і визнаються на «візантійській» Літургії, чи може «візантійські» Церкви зайшли вже так далеко, що їх літургічні книжки цензурують латинські церковні власті?

«Америка» подала ще й таку інформацію: «По закінченні Архиєрейської Божественної Літургії сформувалася релігійна процесія, разом понад 40 тисяч осіб, яка перейшла довколишніми вулицями до Стадіону Спектрум». Тут треба ще додати, що недалеко трибуни, з якої церковні достойники приглядалися процесії, установилося кілька сотень українців під хрестом прибраним терням, окруженим мітрами помордованих Москвою єпископів та, разом зі священиками під проводом о. мітрата Хомина, молитвами та співом релігійних пісень благали Всевишнього про кращу долю для Рідної Церкви. Могутний спів під проводом о. Бутринського з Чікаґа та відповідні написи на транспарентах ще раз голосили маршуючим паломникам Евхаристійного Конгресу, що Рідній Українській Церкві «навіть молитись ворог не дасть».

Цікаво, що в тім багатотисячнім поході, крім маленької групки (12 осіб) з Нюарку, не можна було доглянути не то що владик чи священиків, але навіть мирян-українців.

Подаючи оці інформації, кінчаємо їх в переконанні, що майбутній історик Української Церкви буде міг написати, що в часі найбільшого наступу на ПУКЦеркву, все таки знайшлося поважне число вірних і священиків, які готові були боронити її самобутність.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>