Миряни в теорії і практиці

–  Ви зачепили дуже важливу тему – післанництво чи апостольство мирян. І тут можна поділити це післанництво на спільне для всіх християн – участь у священичій функції Ісуса Христа, в пророчій і пастирській або царській. Так, наприклад, в подружжі вони беруть участь в літургії домашньої церкви і в проповідуванні Божого слова, в проповідуванні істини своїм життям і свідченням. А є ще поняття особливого апостольства, коли миряни беруть участь у деяких функціях, часто призначених для єрархії, хоча не виключно. І в УГКЦ дуже важливо залучити саме мирян до таких функцій, бо ми є східної традиції, тож до певної міри консервативні. Ця консервативність теж пов’язана із тим, щоби не робити чогось, що віддалить нас від наших православних братів київської традиції. Це стосується доручення мирянам права читати на богослужіннях певні прошення з ектеній, як це є у римо‑католиків, залучати більшу кількість людей до читання Апостола – не лише тих, хто поставлений читцем чи дяком. Це, звичайно, має бути прийняте Собором єпископів, але з ініціативи священиків варто намагатися впроваджувати такі практики.

Повну версію статті читайте в журналі

Свіжий номер

4 (468) 2018 2018-4-obklad-m