Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

На маргінесі візити Президента Л. Кравчука в США

Хоч тематично візита президента України Леоніда Кравчука в США і його побачення з президентом Джорджем Бушем не дуже підходить для нашого журналу, то все ж таки подію такого особливого значення не можна поминути. З огляду на особливе відродження українського народу, воскресаючу Україну й Українську Церкву, дозволимо собі заторкнути деякі питання незалежної української держави.

Без найменшого сумніву, довговікове перебування українського народу у неволі відбило своє тавро, якого на протязі короткого часу не можна позбутись. За цей довгий час український нарід втратив справжні вартості бути господарем у своїй хаті на власній землі. Під тим оглядом є різниця у підході і думанні до цих питань українського народу на батьківщині й українською діяспорою на Заході. Діяспора бажає бачити Україну марковану, відмічувану на міжнародніх форумах, щоб позбутись того тавра бути безбатченком. Українській діяспорі, яка жила й живе серед чужого моря, якому трудно було зрозуміти, що понад п’ятидесяти-мільйоновий народ з тисячною християнською культурою може бути поневолений, тоді коли відсталі народи Африки здобувають свою незалежність. В той же час вільний західній світ був схильний і сприймав СРСР, як великий гомогенний російський народ, а існуючі т.зв. республіки, як фікції. Тому українська діяспора раділа і була вдячна, коли хтось визнавав і називав українську окремішність та ідентичність.

Український народ у подавляючій більшості, щоб не сказати цілковито, не відчував цього, а як відчував, то порівняльно у малому відсотку і тому пристосовувався до духу часу, не наголошував свою національну ідентичність, старався вижити. Отже небагато було свідомих українських патріотів, а ті, що були, здавалось, що вони творять одну неподільну цілість.

Сьогодні виявилось розходження,а, на жаль, не єдність, а диференціяція. Поруч з тим виразно запримічується брак відчуття державницьких вартостей.

В оцінці історичних подій України у минулому — у вісімнадцяті роки ми часто підкреслювали і підкреслюємо одне з найбільших недомагань у творенні нашої держави — це постання різних пашківських республік, своєрідну махновщину. Коли ми приглянемось до деяких потягнень сьогодні, то, на жаль, ми побачимо подібні симптоми, і ці симптоми проявляються серед найбільш патріотичного сегменту української спільноти. Все це могло б бути нормальним, якщо б українська держава була закріплена, але, на жаль, вона ще далеко від цього. Правдою є, що легше є здобути незалежність, як закріпити і вдержати її. Сьогодні повинні бути спрямовані всі наші сили на скріплення української держави шляхом повної піддержки демократично вибраного президента Леоніда Кравчука.

Під тим оглядом українська діяспора, якщо не на сто відсотків, то у подавляючій більшості повністю піддержує президента України Леоніда Кравчука. Ми свідомі того, що немає людини без скази і слабих прикмет, і напевно Л. Кравчук не є ідеальним, але видається нам, що український нарід не міг спромогтись на кращого, і це є незаперечним фактом. Коли Леонід Кравчук відвідав США, будучи тільки головою Верховної Ради, то тоді українська діяспора по відношенні до його особи була поділена. Український провідний політично-партійний світ виявився байдужний, націоналістичні кола у більшості були скрайньо проти, але в останній хвилині стали пасивно незаінтересованими. В той же час велика частина української патріотичної діяспори з ієрархією українських Церков виявили свою щиру піддержку для голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. Ця спонтанна постава до Л. Кравчука утвердила його твердо стояти на українських позиціях і непохитно обстоювати незалежні права українського народу та безперебійно закріплювати незалежність та соборність української держави. Образово можна сказати — українська діяспора додала Л. Кравчукові більше сили і наснаги до безперебійної дії за рівне право українського народу бути господарем своєї землі.

Коли тим разом вже, як президент, Л. Кравчук приїхав з візитою до президента Дж. Буша, то серед української діяспори не було найменших застережень. Його вітали всі, з ним бажали зустрічатись не тільки українці, але й чужинці. З Л. Кравчуком зустрічалась делегація татар, яка складала йому подяку за заступництво татарської меншини та просили дальше заступатись. Зустрічались білоруси. Окремо зустрічались жиди. Мав окрему розмову з індустріялістами.

В цьому переліку зустрічей і розмов не можна поминути присвоєння президентові України Л. Кравчуку докторату гоноріс кавза Ля-Саль Університетом у Філядельфії при участі біля тридцяти тисяч осіб та великої кількости випускників-градуантів цього ж Ля-Саль Університету, що відбулось у Конвеншен Голл у Філядельфії. Це слід завдячувати проф. Леонідові Рудницькому як ініціяторові і проф. Мирославові Лабуньці, який допоміг цей плян здійснити, та добрій волі президента Ля-Саль Університету П. Елліса.

Це була справді унікальна і неповторна, глибоко зворушлива подія. Майоріли українські прапори, звучали український і американський славні, офіційно звучала поруч англійської українська мова. А слова президента Ля-Саль Університету кінчались: «Боже Вас благослови» і «Слава Україні!».

Українська громада Філядельфії і околиці виявилась особливо гостинною і з приводу побуту Л. Кравчука у Філядельфії улаштувала окремий величавий бенкет в одному з найкращих готелів, у якому взяло участь понад 1,000 осіб. Слід відмітити, що ще багатьом, які бажали бути на цьому святі, не вистачило місця. На бенкеті був заступлений американський світ. Перше привітальне слово виголосив сенатор Пенсильвенії Арлен Спектер, а присутніми були сенатор Наріс Воффорд і конгресмен Пітер Костмаєр. Посадник міста Ед Рендель прочитав окрему проклямацію губернатора Роберта Кейсі з приводу цієї нагоди. Окремо тут вітав Л. Кравчука президент Ля-Саль Університету П. Елліс. Бенкетом, як все, вдало провадив Леонід Рудницький. Бенкет, що відбувся заходами окремого комітету на чолі з Христиною Кульчицькою, був величавий і на висоті.

Під час побуту у Філядельфії президент Л. Кравчук мав пресконференцію у Ля-Саль Університеті. Після цього відвідав монастир Сестер-Василіянок у Факс-Чейсі. Завітав до Українського Культурно-Освітнього Центру, де його чекала українська громада. Також вступив до новозбудованої української католицької церкви св. Михаїла у Дженкінставні, де президента вітали парафіяни цієї церкви. Тут також зустріла Л. Кравчука делегація татар на чолі з президентом Національного Центру Кримських Татар в Америці Фінкретом К. Юртером. До речі, татар в США є біля 50,000, але вони мають вагомий голос у Вашінґтоні. Зупинився біля української католицької катедри Непорочного Зачаття на Фрекнкліні, яка на нього зробила велике враження. Президент Л. Кравчук оглянув важливіші історичні місця у Філядельфії і зустрічався з багатьма людьми.

Від самого приїзду до США — успішної зустрічі з президентом Дж. Бушем до останнього дня своєї візити в США президент Л. Кравчук використував кожну хвилину для полагодження державних справ України. Чи це був акт передачі дому — філії Українського Католицького Університету у Вашінгтоні для української амбасади, чи якісь інші візити українських центрів, все проходило під кутом державних справ і доброго імени України.

В останній день перед виїздом на Україну президент Л. Кравчук відбув зустріч з деякими представниками української громади в Українському Інституті Америки в Нью-Йорку, підчас якої з’ясував складності української ситуації під різними суспільно-політичними й економічними аспектами. Після цього відбув розмову і з колишнім міністром зовнішніх справ Генрі Кісінджером. І зразу ж після розмови, о першій годині дня відбув пресову конференцію в Об’єднаних Націях, де коротко і змістово представив сучасну ситуацію України і на поставлені питання подавав вичерпні відповіді. На питання, як це сталось, що він перестав бути комуністом, спокійно відповів: «Хто має Бога в серці чи душі, не може лишитися вірний режимові, який знищив так багато невинних людей». Далі слідували зустрічі з визначними індустріялістами й інші розмови та зустрічі з провідними особистостями американського світу.

Слід відмітити, що президент Л. Кравчук на протязі короткого часу провів велику і вагому працю. Він діяв розумно, достойно і гідно, на висоті, як талановитий політик — державний муж — президент. Л. Кравчук в американському політичному світі здобув собі добру опінію державного мужа. Українська громада горда за президента Леоніда Кравчука і все готова на

його заклик. Л.Кравчук заслуговує на всесторонню моральну і матеріяльну піддержку як в Україні, так і в діяспорі.

Микола Галів

П.С. Президента Леоніда Кравчука супроводжували його дружина Антоніна, міністер зовнішніх справ Анатолій Зленко, депутати Михайло Горинь, Юрій Щербак і Дмитро Павличко, а тут, в США, долучились амбасадор України у Вашінгтоні Олег Білорус, амбасадор США у Києві Роман Попадюк і амбасадор до Об’єднаних Націй Віктор Батюк й інші.

Поділитися: