Минулий рік вирвав із рядів народніх і наукових працівників між іншими також і св. пам’яти Юрія Старосольського, який від юних літ брав активну участь на різних постах нашого збірного життя і то майже до самої смерти.
Короткий життєпис тої всеціло відданої національній справі Людини дасть нам образ його шляхетної особовости. Юрій Старосольський народився у Львові 28 лютого 1907 р. в родині відомого вченого-правника д-ра Володимира Старосольського, який був знаний як співорганізатор Січових Стрільців, Українського Вільного Університету у Празі та блискучий оборонець наших політичних в’язнів за Польщі. Мати Юрія Старосольського це Дарія із Шухевичів, дочка відомого культурного діяча і дослідника Гуцульщини Володимира Шухевича, сама по фаху вчителька музики і піяністка. Юрій Старосольський почав науку в гімназії в Австрії, продовжував і закінчив з відзначенням в Академічній Гімназії у Львові. Правничі студії закінчив на львівському університеті, де приготовлявся до докторату, тільки війна перервала його студії, і він закінчив їх докторатом у Празі на УВУ.
Вже в Америці закінчив вашінґтонський університет ступенем магістра політичних наук.
Після закінчення права у Львові відбував адвокатську практику в канцелярії свого батька і в 1939 році зложив адвокатський іспит на самостійного адвоката.
З молодих літ Юрій був членом УВО і брав активну участь у тій революційній організації, через те попадав неоднократно в тюрму.
Юрій Старосольський був також активний у студентських організаціях, які працювали легально. Отже, він був: головою Українського Студентського Спортового Клюбу, головою Правничої Студентської Громади, головою Об’єднаного Комітету Львівських Студентських Організацій, головою Секції Адвокатських Аплікантів при Союзі Українських Адвокатів.
Особливо Покійний брав активну участь в організації молоді «Пласт». В цій організації молоді Юрій Старосольський був членом куреня ім. Петра Конашевича-Сагайдачного у Львові, курінним хорунжим (1924-1925), курінним суддею. Членом-писарем Обласної Пластової Команди, Львів — місто, членом булави обласних Таборів на Кам’янці і Осмолоді та членом булави обласного табору на Соколі (1927, 1928, 1930), обозним (дійсно камандантом) перших таборів після розв’язання «Пласту» в Галичині. Член Пластового (нелегального) Центру. За німецької окупації командант табору КВОММ у школі (1942) і командант інструкторського табору (нелегальний «Пласт») в Пасічній.
Вже на еміграції Юрій Старосольський брав участь у житті «Пласту» на різних провідних становищах, включно з посадою Начального Пластуна від 1972 р. до самої смерти, яка наступила 21 жовтня 1991 р. За цю повну відданости працю для «Пласту» Юрій Старосольський був кількакратно відзначений різними відзначеннями, включно з Орденом Вічного Вогню в Золоті за довголітню громадську і наукову діяльність.
Крім практичного пластування Юрій Старосольський збагачував «Пласт» також своїм пером, і то, редагуючи журнал з пластовим змістом «На сліді» (разом із сестрою Уляною), а в часі німецької окупації був головним редактором журналу «Дорога» з пластовим змістом. Він є автором цілого ряду статтей з пластовою тематикою, а зокрема залишив для грядучих поколінь пластового уладу оповідання «Велика гра», яке попри твори Олександра Тисовського і Северина Левицького, залишиться як настільна книга для кожного пластуна.
Попри повну посвяти працю для «Пласту» покійний Юрій Старосольський був також високої кляси науковцем у ділянці права. В тій ділянці він залишив цілий ряд праць з теорії права, карного права на мовах українській, німецькій і англійській. Його праця про радянське право зустріла високу оцінку в науковомиу світі. Ці предмети він викладав у Німеччині на міжнародньому університеті УНРРА, на УВУ, а також був запрошений Патріярхом Йосифом викладати право в Українському Католицькому Університеті в Римі, куди виїздив на літні семестри.
На правничі теми написав цілий ряд гасел і статтей до Енциклопедії Українознавства, україномовної і англомовної, де був редактором відділу «Право». Покійний писав також вірші та із замилування малював і залишив цілий ряд рисунків і малюнків головно з природи — краєвиди. Він пристрасно любив природу і всюди, де б він не був, старався щось намалювати, бо це, як він казав, є свого рода «запис з життя».
Юрій Старосольский був одним із засновників осередку праці НТШ у Вашінгтоні і його довголітнім головою. Він також включився був у працю Українського Патріярхального Товариства та вкінці очолював Ювілейний Комітет Тисячоліття Християнства на Україні.
Попри свою так многогранну працю у науковому громадському житті покійний Юрій Старосольський був передовсім незвичайно милою і шляхетною людиною в повному того слова значенні. Для кожного він мав завжди приязне слово, для кожного був ввічливим, і таким він залишився у пам’яті для всіх, хто мав щастя його знати і з ним співпрацювати. Величавий похорон його відбувся в Бавнд-Бруку при участі Пластунів, які прийшли в одностроях з прапорами попрощати свого Начального Пластуна на Вічну Ватру. Нехай Вічна і Свята пам’ять буде доброму християнинові і вірному синові України.
В. Ленцик
