На вічну пам’ять Митрополитові Андреєві Шептицькому

В той час, коли гасли вогні
Війни кривавої на Сході,
І Україну знов нові —
Зайняли тирани голодні.

І знов зійшлись ненависть з злом,
І глупота пішла, і зрада,
Там, де «Побідний Юр» списом
Проколює страшного гада.

Там серед тишини склепінь,
У смутку лютої пори,
Серед нестерпних мук-терпінь
Помер святий Митрополит.

Помер Він в історичний день
На «Першого ж бо Листопада»,
Не зрікшись Христових ідей,
Не зрікшися свойого стада.

Нераз зводив нерівний бій
Проти влади і заборони
За Церкву і за нарід свій,
За Божі праведні закони.

І, слабосилий, Він терпів
Духові і фізичні муки.
В катів пощади не просив,
А лиш до Бога взносив руки.

Він вірив, що минеться все,—
І злоба, і страшні тортури,
І СВЯТА ПРАВДА ОЖИВЕ,
І ПЕРЕМОЖЕ СВЯТИЙ ЮРІЙ!

Неустрашимий був завжди,
Незрівнаний в своїм завзяттю.
Він кликав! ІДІТЬ У ВІКИ 
ІЗ МОЙОГО ДУХА ПЕЧАТТЮ…

Стефанія Кралька
Чікаґо, 1972 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>