Читаючи наголовок цієї статті, читачі будуть можливо вичікувати, що мова буде про Надзвичайний Синод, чи радше про якісь пожнив’я його, або, ще більш правдоподібно, про цей найближчий Синод, який мусів би в скорому часі відбутися, бо Надзвичайний Синод нічого властиво не розв’язав, а, навпаки, ще більше поплутав те, що вже гірше не могло бути поплутане. Отож прошу прийняти до відома, що ні про одне, ні про друге. А мова буде натомість про буллі, які впали раптом між наші церковні громади, як грім з ясного неба. Як не спізнено (із тримісячним запізненням) і як не вирафіновано їх підготовлювано, то текст цих булль таки вкінці з’явився. Можливо з’явився як провокація, що скажуть на це вірні Української Католицької Церкви… Так! Це не помилка. Таки вірні, а не учасники Синоду і не священики. Ієрархи нашої Церкви з однієї сторони є постійно шантажовані від першої хвилі, коли наша Церква заіснувала в діяспорі, а з другої сторони у відповідь на цей шантаж багато хто з них вклався сам доброохотно у шори тієї схеми, що мала б евтанасійно нанести непросипний сон на нашу Церкву уже на вічні віки. Про священиків нема що згадувати. Якщо вони можуть ще якийсь час служити нашій Церкві і нашим вірним, то мусять придержуватися засади: «не прись поперед батька в пекло». Так ось тільки вірні можуть у цій хвилі забрати голос до цих булль. І ці вірні мусять піднести цей свій голос так, як наказує їм їх сумління, оцей Божий голос у їхніх грудях, як наказує їм їхній розум, знання і переконання про правопорядок, який повинен би бути в Церкві.
Не було мабуть ні одного українця, який би, якщо не з перераженням, то принаймні з великим здивуванням читав ці буллі. Певним є, що ці буллі всіх заскочили і всім відобрали мову. Тому годі далі зволікати, а треба ці документи спокійно і річево проаналізувати, щоб виявити для нас вирішне, а саме, що ці буллі НЕ МАЮТЬ НІЯКОЇ КАНОНІЧНОЇ ВАРТОСТИ і є радше злонаміреною літературою тих махінаторів, що використовують усі найсвятіші моменти нашої Церкви — байдужа справа, хто б ці моменти не підготовляв, чи навіть їх очолював — для своїх диверсій і вилазок. Буллі ті, що про них мова,це: «Булля назначення коадютора з правом наслідства Верховного Архиєпископа Львівського для Українців», підписана Кардиналом Августином Казаролі і Йосифом Дель Тон, пронотарем Апостольського Престолу, і «Булля назначення Апостольського Адміністратора Філядельфійської Архиєпархії для Українців», підписана кард. Августином Казаролі і Маркелем Россетті, як пронотарем. Запишімо цю другу буллю на боці і сконцентруймо всю нашу увагу на цю першу буллю (Назначення Коадютора з правом наслідства…). Починається ця булля: «Йоан Павло Єпископ, Слуга Слуг Божих», але зо змісту і тексту її ясно виходить, що Папа нічого спільного не мав з цією буллею. Бо якщо б мав, то він цією буллею сам заперечував би кожне своє оречення і кожне своє слово, яке він сам так торжественно і так офіційно (як наслідник Петра) виголошував під час цього тридневого Надзвичайного Синоду.
Ось конкретно. Проаналізуймо такий пасус з цієї буллі: «Крім інших завдань, ось те особливіше Тобі (Коадюторові) доручаємо: наглядати над клириками, пресвітерами і ченцями, в якийнебудь спосіб приналежними до Епархій Львівського Архиєпископства з рації походження і які задля незвичайних обставин перебувають поза своєю територією»… Коли б хтось не відносив цього «обов’язку» Коадютора до чисто НКВД-івської функції, то хай уважно прочитає четвертий після цього рядок. Цей рядок звучить: «Понадто доручаємо, щоби Ти в догідному часі повідомляв Священну Конґреґацію для Східніх Церков про виконування Твого уряду Коадютора. — Все те є важне без огляду на будьякі противності…» Зайві тут всякі коментарі.
Дивне тільки, що кваліфікації коадютора, які так під небеса підносив Папа, зводяться у світлі цього документу до основної і мабуть єдиної його риси, (яку бистро підглянули «патрони» нашої Церкви), а саме: бути донощиком до Священної Конґреґації на Помісну свою Церкву і на всю її верхівку. Це перше. А друге таке доручення мало б стосуватися всіх тих здобутків, які Блаженніший Патріярх своїм несказанним трудом і жертвенністю йому відданих вірних добився. Дослівно бо кажеться у цій булі: «(Маєш) чувати, також через канонічну візитацію, над станом Інститутів і Товариств, що постали для добра Львівського Архиєпископства, щоб усунути надужиття, якщоб такі вкралися, і все згідно з правом упорядкувати» (…!) «дбати про правильну адміністрацію, згідно з канонами про дочасні добра, які з якогонебудь титулу і денебудь приналежать до Львівського Архиєпископства».
Значить з хвилиною як на обрії з’явився такий вимріяний для Священної Конґреґації коадютор, то вже десь річка Лета покрила всі «історичні, канонічні, пасторальні» і прочі і прочі рації … і шафа заграла. Очевидно, кожний може розгадати таємницю цієї зміни. Пронюхано матеріяльні добра, які придбав Блаженніший наш Патріярх, і що ж тут бавитися в церковну казуїстику.
Коли розглянете уважно цей документ, то мусите визнати, що таке щось не могло ніяким чином вийти від Папи. Зрештою на документі не підписаний Папа. Навряд, чи Папа читав цей документ. Отже ЦЯ БУЛЛЯ НЕВАЖНА І НЕ АВТЕНТИЧНА. Коли ж прослідкуєте головні пункти цієї буллі, то ствердити мусите, що Папі Іванові Павлові II інсинуується щось таке, на що навіть Павло VI не міг і не смів здобутися.
Вже з цих рацій НАЙБЛИЖЧИЙ СИНОД ВЛАДИК ПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ МУСИТЬ ПЕРЕД ВСІМИ ІНШИМИ СВОЇМИ СПРАВАМИ РОЗГЛЯНУТИ ЦЕЙ ДОКУМЕНТ І МУСИТЬ ЗАЙНЯТИ СВОЄ КАТЕГОРИЧНЕ ДО НЬОГО СТАНОВИЩЕ, як і в неменшій мірі СКРУПУЛЯТНО РОЗСЛІДИТИ ХАРАКТЕР НАЗНАЧЕНОГО СВЯТІШИМ ОТЦЕМ КОАДЮТОРА.
Покищо ми, миряни, можемо дякувати Богу, що ще за життя Блаженнішого нашого Патріярха наші «приятелі» з Римської Курії розкрили свої карти і подали нам тим самим вчасну пересторогу.
