Нарешті ми підносимось зі своїх колін

Кардинал Любачівський до становища Церкви в Україні

У злуці із папським престолом Греко-католицька Церква в Україні після саморозвалу Радянського Союзу починає нове життя. Численні громади, які під час комуністичної диктатури насильно були підпорядковані Російській Православній Церкві, сьогодні знову повертаються і стають приналежними до Греко-католицької Церкви. Про відбудову і стан цієї Церкви у Львові у середу відбулась пресова конференція Католицької Пресової Агенції із главою Української Католицької Церкви кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським. 78-річний Верховний Архиєпископ Львова на початку 1991 року повернувся із римського екзилю до Львова.

КПА: Ваша Еміненціє, Кардинале, німецькі католики через свою організацію «Реновабіс» хочуть своєю допомогою відбудувати Церкву у Східній Европі. Як ви дивитеся на цю ініціятиву?

Любачівський: Німці вже нам багато допомогли, приміром, через організацію «Церква в потребі». Також і тепер ми одержуємо гроші на нашу Духовну Семінарію, яка вже сьогодні досягла суми біля 10 мільйонів німецьких марок. Ми є вдячні за цю допомогу та сподіємось також і в майбутньому дальше одержувати допомогу.

КПА: Чи маєте якусь програму щодо відбудови Греко-католицької Церкви?

Любачівський: Найважніше тепер є — ми потребуємо священиків. В міжчасі вже студіюють у наших провізоричних семінаріях понад 350 богословів. Я вже висвятив 81 священика і цього року висвячу 100 богословів на священиків. Робимо все, що є можливо. Для прикладу — ми одержали від уряду різні церкви, які перед тим належали полякам. Ми не маємо грошей на побудову нових церков.

КПА: Чи це не погіршить ваших відносин з Римо-католицькою Церквою, залишеними їх польськими вірними? Вони дальше домагаються цих церков для себе?

Любачівський: Вони мусять розуміти, Польща має 350,000 греко-католицьких вірних на їхній території. Вони забрали 248 церков і не повернули. Поляків в Україні нараховується між 25 до 30 тисяч вірних і мають 79 церков.

КПА: Чи не вважаєте, що це може привести до якогось непорозуміння між двома Церквами?

Любачівський: Дійсно, це є тяжко. Ми втратили багато наших церков, яких нам не повернено. Ми трактуємо поляків так само, як вони поводяться з нашими вірними в Польщі.

КПА: Які маєте відносини з державою?

Любачівський: Держава до нас прихильна. Ми не маємо труднощів, зворотньо ми одержали наші церкви.

КПА: Під час богослужень в греко-католицьких церквах можна бачити багато старших людей, але завважується мало молоді. Яке є відношення молоді до Церкви?

Любачівський: Це не є добре. Вони часто йдуть до церкви зі своїми батьками, але їх віра не є особливо сильна, зокрема серед студіюючої молоді. Це є ще залишки комуністичного виховання. Зате набагато краще представляється справа серед малих дітей.

КПА: У Греко-католицькій Церкві є сьогодні багато священиків, які перед тим були православними. Ви маєте також священиків, що були у катакомбній підпільній Церкві. А є ще мала група священиків, що під час комуністичного режиму проживала поза кордонами. Яка є тепер можливість поєднати ці три групи?

Любачівський: Ми пробуємо всіх трактувати однаково. Правда, багатьом підпільним священикам є тяжко приймати колишніх православних священиків, але однаково трактуємо одних і других.

КПА: Як розглядаєте ці поодинокі групи у проводі Церкви? Знаємо, що там у проводі є також священики, що прибули з закордону!

Любачівський: Це є тільки одиниці. У проводі працюють священики із підпілля, але є вже і такі, що студіювали в російських православних семінаріях-академіях в Москві, Ст.Петербургу, Одесі. Це наші люди, що там студіювали, коли в той самий час росіянам не можна було студіювати в греко-католицьких семінаріях, бо вони були заборонені.

КПА: Українська Католицька Церква бажає визнання Ватиканом українського патріярхату. Чому?

Любачівський: Наші люди тут не знають, хто це є Верховний Архиєпископ. Але вони добре розуміють слово «патріярх». Всі Східні Церкви, що мають свої патріярхати, більше вшановують своїх патріярхів. Тому і ми хочемо і стараємось за визнання патріярхату.

КПА: Чи маєте якийсь сигнал з Риму, що Українська Католицька Церква буде піднесена до патріярхату?

Любачівський: Ще ні. Ми надіємось, що Патріярхат на протязі одного-двох років буде признаний.

КПА: У Москві йде велика боротьба за владу. Маєте страх, що може знову прийти до попереднього режиму?

Любачівський: Ми, українці, маємо свою армію. Правда, вона не є такою сильною, як російська. Ми маємо 450-тисячну армію. Ми розпоряджаємо також і ракетами. Ми бажаємо миру. Ми не бажаємо воювати, але в разі нападу на нас ми будемо себе обороняти.

КПА: Які бачите можливості співпраці України з Росією?

Любачівський: Ситуація є напружена. Росія здержала нам доставу бензини й інших потрібних матеріялів. Ми маємо пшеницю й інші харчові продукти. Цього потребує Росія. Але ми не є цілковито залежні від Росії. Ми вже договорились з Іраном, який буде достачати нам, вже цього літа, бензину. А із сусіднього Азербайджану будемо одержувати газ.

КПА: Розчислюєте на війну між Росією і Україною?

Любачівський: Я вважаю, що така війна не є можливою. Російський народ є також розсудливий. Вони бачать тепер війну у Боснії й Герцеговині. Тут для неї буде тяжче. Тоді, коли ми є більше розсудливі.

КПА: Український парлямент складається в більшості з старих комуністів. Думаєте, що цей парлямент працює добре?

Любачівський: Наш парлямент, у великій мірі, працює так, як це було за комуністичного режиму, тому що у ньому немає правдивих демократів. Правда, наш президент Леонід Кравчук є досвідченою людиною. Він знає, як має поводитись із людьми. У більшості самі із 12 мільйонів росіян, що проживають в Україні, хочуть тут залишитись.

КПА: В Україні пробуджується новий національний впливовий рух, остаточно кожний може свою державу відбудовувати. Чи є можливість співпраці в мирний спосіб із іншими меншинами?

Любачівський: Ніхто нікому не перешкоджає тут жити. Маємо досить харчів, можна провадити торгівлю. Ми не можемо стерпіти того, коли хтось не шанує нашої держави. Ми маємо труднощі із сторони Росії, бо вони хочуть знову нашу країну собі підпорядкувати.

КПА: Які треба прийняти політичні заходи, щоб вийти з цієї критичної ситуації?

Любачівський: Це є тяжко. Ми вже почали впроваджувати приватизацію. Це розвивається поволі, але певно. Нарешті починаємо підноситись із колін.

 

Інтерв’ю перевів у Львові Андреас Отто
у місяці лютому 1993 р.
для журнала «Дер Хрістліхе Остен».

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>