На коротку замітку під назвою «До проблем Української Католицької Церкви в Україні», що була надрукована в журналі «Патріярхат» за жовтень 1991 p., редакція одержала листовні відгуки. У більшості це були анонімні листи, за винятком одного. Навіть анонімно одержано 10 канадських доларів. У замітці, що була надрукована у жовтневому числі, було звернено увагу, що серед наших людей є поширені різні плітки навколо наших церковних достойників у Львові, Патріярха Мирослава-Івана і Владики Володимира Стернюка, які не відповідають правді.
На жаль, часом так буває, що ми скоріше віримо у плітки і їх залюбки поширюємо, ніж правду. Що були деякі поділені думки між Патріярхом Мирославом і Митрополитом Володимиром Стернюком, цього ніхто не заперечує. Вважаємо, що це є нормальне явище. Але твердження, які тут навіть не годиться згадувати і про що писали анонімні автори листів до редакції, не відповідають правді.
Була мова, що, мовляв, Владику Стернюка викинули з митрополичої палати св. Юра, що не відповідало і не відповідає правді. На цьому місці бажаємо сказати, що Владика Володимир Стернюк живе у митрополичій палаті, як і жив від самого початку, як тільки перенісся туди, себто на горі, і займає там всі кімнати, а Патріярх Мирослав-Іван внизу в одній маленькій кімнаті. Патріярх Мирослав і Владика Стернюк між собою комунікують, спільно снідають, обідають і все зустрічаються, як для цього існують потреби. Що трапляються між ними різні думки, це нічого трагічного, навпаки, нормально. Можна було не здійснювати пораду Апостольської Столиці, яка вирішила, щоб Владика Стернюк пішов на заслужений відпочинок. У нашій Церкві немає такої практики, щоб посилати після певного віку на пенсію, але треба дати можливість людині сповняти душпастирські обов’язки так довго, як тільки їй дозволяє здоров’я, а тим більше в Україні під сучасну пору, де є брак робітників у Божому Винограднику. Виявляймо більше доброзичливости до всіх релігійно-церковних питань.
Микола Галів
