Ці слова із заповіту Володимира Мономаха в своєму інтерв’ю для Релігійно-інформаційної служби України навів владика Богдан Дзюрах. Мабуть, заступатися за звичайну людину перед Богом і перед сильними світу цього – одне із завдань Церкви. Завдання, яке вимагає відваги й безкомпромісності. Як воно виконується в умовах нинішньої політичної кризи?
Холодними осінньо-зимовими ночами на майдані Незалежності в центрі Києва варту несуть кілька священиків УГКЦ, УПЦ (КП), УАПЦ, РКЦ, а також протестантські пресвітери. Щогодини, тобто шість-сім разів за ніч, вони виходять на сцену, співають державний гімн і провадять коротку молитву. Цей процес триває вже місяць. За цей місяць зовнішня, видима присутність Церков на Майдані значно змінилася. Якщо в перший тиждень протестів духовних осіб у рясах та в цивільному можна було порахувати на пальцях та стояв лише хрест з іконами позаду стели, то через місяць на не такій уже великій площі примістилися три молитовні намети, недільні велелюдні віча не обходяться без очільників Церков, а по всій Україні люди безперервно моляться за перемогу правди у своїй державі.
ПОВНІСТЮ СТАТТЮ ЧИТАЙТЕ В ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЧАСОПИСУ
