Небуденний ювілей о. проф. д-ра Івана Гриньоха

Від власного кореспондента

Вітаємо з ювілеєм о. проф. д-ра Івана Гриньоха
та щиро бажаємо обильних успіхів у праці у Божому Винограднику
та прожити довгі роки у кріпкому здоров’ю!

Редакція

У малій місцевості Оліфанті, Пенсильванія, заходами парафії при церкві святих Кирила і Методія, а зокрема її пароха о. д-ра Степана Гриньоха влаштовано ювілей 45 річчя священства і 70 річчя народин о. проф. д-ра Івана Гриньоха з Мюнхена. Слід підкреслити, що це унікальний ювілей під різними аспектами. По-перше,це заініціював брат, о. Степан своєму братові, о. Іванові. Це багатомовний факт, який кидає ясне світло на не припадкове минуле обидвох Отців Степана й Івана Гриньохів, а заразом на глибоко релігійну настанову їх батьків. З другої сторони — виконавцями приготування цього небуденного ювілею, який був заразом великим святом всієї української парафії. При церкві св. Кирила і Методія в Оліфанті були парафіяни, які тут роджені і о. Івана знають тільки з не частих відвідин брата, о. Степана, але вони і всі парафіяни виявили супроти Ювілята стільки братньої теплоти й християнської любови, що важко це схопити словами і передати на папері. Це можна тільки безпосередньо пережити, щоби відчути ці глибокого змісту моменти. Такі хвилини в житті людини відроджують віру у глибоке національне й релігійне пов’язання, чого не можуть перекреслити ані довгі віки, ані жадні барієри.

Без найменшого сумніву можна сказати, що о. проф. д-р Іван Гриньох у нашому українському громадсько-політичному, а зокрема церковному житті, по цей і той бік залізної занавіси, належить до надзвичайних особистостей. До речі, його частенько «поминає» при різних нагодах й оказіях радянська публіцистика з метою, щоби очорненням паралізувати його небезпечну для них працю. Часом в радянській дійсності про о. І. Гриньоха більше читають і його знають, правда у викривленому світлі. Для більшовиків о. І. Гриньох небезпечний тому, що він знає правду і з нею він іде проти нашого ворога, який нам все загарбав, а останньо хоче зовсім загарбати і знищити нашу Церкву.

Ювілейні святкування відбулись в неділю 13 листопада 1977 р. В дванадцятій годині Ювілят, о. Іван Гриньох, відправив Службу Божу у сослуженні свого брата о. Степана і о. декана Богдана Їжака. Оліфантська церковця була заповнена по береги вірними. Серед присутніх були численно заступлені священики, а між ними, колишній парох о. Івана Гриньоха з села Павлова на західніх українських землях о. Володимир Кармазин. Служба Божа була відправлена в староцерковній мові й співав прекрасно хор. Будучи на цій Службі Божій то аж душа радувалась красою нашої літургії з її унікальними напівами, які стилево й гарно виконував місцевий церковний хор. Тут ще раз слід підкреслити, що парафія складається виключно з тут роджених українців, які українську мову знають мало, але її розуміють, а всі молитви знають в церковно-слов’янській мові. Вони вірно задержали в церкві мову наших батьків. Звичайно тут слідна муравлина праця о. Степана Гриньоха.

Після торжественної Літургії у просторій шкільній авдиторії школи при церкві св. Кирила і Методія відбувся величавий бенкет на пошану Ювілята, о. Івана Гриньоха. На бенкеті були численно заступлені священики з різних місцевостей США й Канади, особисті товариші й приятелі о. Івана, його колишні студенти богословії в Гішберґу — Німеччина і Кульнібурґу — Голяндія і багато парафіян. Заля була заповнена, а багатьом, які бажали взяти участь у цьому небуденному святі прийшлось відмовити, бо не було місця.

Святочний бенкет відкрив, вітаючи Ювілята о. Івана і зібраних гостей о. Степан Гриньох і передав керування бенкетом о. Богданові Їжакові. Ювілята привітала хлібом і сіллю молодь в народних одностроях з МК-Аду на чолі з своїм парохом о. Богданом Левицьким. Програма бенкету складалась з мистецької частини, промов і обіду. Бенкет розпочато молитвою «Отче наш», яку виконав церковний хор під дириґентурою Миколи Мартинюка. Крім цього цей же сам хор насолоджував своїм співом, виконавши молитву з опери «Запорожець за Дунаєм» і інші номери. До речі сам дириґент має закінчені теологічні студії у Львові і добре орієнтується у церковній музиці й співі. Також у мистецькій частині виступали танцювальні групи. Місцева танцювальна школа при церкві св. Кирила і Методія в Оліфанті і танцювальна група з МК-Аду виконали низку народних танців, що в цілому додавало бенкетові розвагової атмосфери. Належить тільки підкреслити, що наша пісня й народні танці живуть і розвиваються серед нашої етнічної групи і в багатьох випадках не тільки її розвеселюють, але не раз пригадують і привертають до призабутого українства, чи українського походження.

З нагоди ювілею Ювілят, о. Іван Гриньох, одержав багато привітів. Перший слід відмітити від Патріярха Йосифа, Владики Ізидора з Торонта, який мав бути особисто, але з поважних перешкод не міг приїхати. З далекої Австралії надіслав привіт Владика Іван Прашко. Окремі привіти надіслали: Апостольський Адміністратор Філядельфійської Митрополії Владика Василь Лостен і Владика Ярослав Ґабро з Чікаґо. Багато привітів наспіло від священиків, організацій, друзів, товаришів і приятелів Ювілята. З надісланих привітів був прочитаний від учительки Ювілята з села Павлова Сабіни з Поповичів Сохоцької, яка під сучасну пору перебуває в Монтреалі — Канада. Її привіт був теплий і зворушливий. Устно привітав Ювілята бувший парох села Павлова о. крилошанин Володимир Кармазин, який у свойому слові нагадав, що його побажання, які він складав сьогоднішньому Ювілятові під час священичих свячень повністю сповнились і їх ще раз тут повторив та побажав, щоби дальше Ювілят, о. Іван, з такою силою, питомою для нього енергією і силою свого знання та й набутого досвіду безперебійно продовжував так важливу працю для добра і слави УКЦеркви й народу. Д-р Мирослав Прокоп вітав Ювілята від Закордонного Представництва Головної Визвольної Ради (УГВР) та друзів революційного підпілля, якого Ювілят був активним учасником. В глибоко-змістовім слові привіту М. Прокоп подав есенцію найбільш сутнього в житті Ювілята. (Не переповідаємо змісту промови, бо її повністю містимо на іншому місці). Д-р Роман Барановський передав сердечні вітання від верховного пластуна д-ра Юрія Старосольського, як також від друзів пластунів Ювілята та від себе особисто. Д-р Володимир Пушкар склав сердечні привітання в імені Крайової Управи Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви. Промовець звернув увагу, що на формування Ювілята мали великий вплив його батьки мати Анастазія і батько Михайло. Те, що святителем Ювілята був Слуга Божий Митрополит Андрей не залишилось без впливу. Не можна не згадати зустрічі і співпраці Ювілята з нашим незрівняним світочем не тільки Української Католицької, але Вселенської Христової Церкви Патріярха Йосифа, який був його виховником і ректором на студіях богословії у Львові. Промовець окремо висловив велику вдячність в імені Управи і всього мирянства за історичне значення факт, який Ювілят додержав достойно, гідно і святочно у базиліці св. Петра у Римі і на гробі св. апостола Петра, піднісши возглас, пам’ятного 1975 Божого Року за Патріярха Києво-Галицького і всєї Руси.

Належить підкреслити, що о. Іван Гриньох належить, як ми вже згадали, до рідкісних особистостей, який повністю заслуговує на нашу увагу. Правда, він належить до того типу людей і священиків, який воліє держатись в тіні, але його інтелект, його все сформовані й упорядковані і висловлені думки, його розуміння питань щоденного життя все його висували поволі, чи неволі на передові місця. Якщо ж ідеться про його формування богословської й філософської думки або громадсько-політичного життя то воно все є змістово охоплюче і неповторне. Для загальної інформації варто подати хоч загальникові біографічні дані Ювілята.

О. Іван Гриньох народився в селі Павлові, 28 грудня 1907 р. Його батьки в 1909 році приїхали до США і поселились у Філядельфії, де їм народився другий син Степан, який є зараз парохом в Оліфант, себто о. шамбелян Степан Гриньох. З часом батьки повертаються з Америки до рідного села Павлова.

Вони дали добре родинне і християнське виховання о. Іванові. Він закінчив гімназію у Львові. Свої студії богословії о. Іван почав у Львові, а продовжував студіювати в Інзбруці — Австрія, Мюнхені — Німеччина й Парижі — Франція, одержавши титул д-ра. Священичі свячення довершив Слуга Божий Митрополит Андрей в вересні 1932 р. Спершу він остався при митрополичій палаті у Львові, а пізніше був на парафії, як священик у Галичі. В 1935 році Митрополит покликає о. Івана до Богословської Академії у Львові, де йому доручено викладати філософію і богословію. Рівночасно о. Іван був духовим опікуном різних молодечих і студентських організацій та заступник пароха катедри св. Юра у Львові. Про цей період праці о. Івана можна багато написати. Тут вдалось би показати, який вплив мав о. Іван на молодь і як спринималось його Боже слово, зокрема тоді серед студентської молоді. Коротко перед другою світовою війною о. Іван був арештований польською владою і просидів до розвалу Польщі. Щоби оминути арешту з сторони більшовиків Митрополит Андрей дає дозвіл о. Іванові виїхати поза границі Західньої України. На заході він сповняв службу, як священик. Коли сформувався український Легіон «Нахтіґаль» о. Іван вступив до нього, як священик, щоби нести духовну опіку. Леґіон довго не вдержався, бо нацистсько-німецька влада його розв’язала. О. д-р Іван не переставав працювати. Коли Україна знаходилася в найбільшій кризі о. Іван активно включається у ряди українського резистансу, який провадив боротьбу на два фронти: проти нацистської Німеччини і більшовицької комуни. Український резистанс згодом оформляється в Українську Повстанчу Армію (УПА), яка в свою чергу разом з націоналістичним підпіллям покликали до життя Українську Головну Визвольну Раду (УГВР) в 1944 р. Президентом УГВР вибрано Кирила Осьмика, а одним з віцепрезидентів о. Івана Гриньоха. В 1945 р. о. Іван Гриньох з вояками УПА продістався на Захід де аж до сьогодні виконує обов’язки заступника голови УГВР і голови Закордонного Представництва УГВР. На цьому полі він має чи малий доробок, нажаль, в цій короткій статті не можна всього сказати. Крім цього о. Іван сповняв свої священичі обов’язки і продовжував педагогічну працю. Викладав в Богословській семінарії в Гіршберґу— Німеччина, а згодом, коли семінаристів перенесено до Кулємбурґу — Голяндія, то о. Іван дальше продовжував давати виклади з богословії і філософії. Після цього, як Патріярха Йосифа більшовики пустили на захід о. Іван включився в працю біля Патріярха. Тут також став професором на Українському Католицькому Університеті ім. Климента в Римі. Під сучасну пору о. Іван перебуває в Мюнхені, Німеччина. Крім цього о. Іван брав і дальше бере активну участь у громадсько-політичному і культурному житті. Також є професором на Українському Вільному Університеті. Так в загальних рисах виглядає сильветка Ювілята о. проф. Івана Гриньоха.

На закінчення бенкету сказав слово о. Іван, — склав подяку всім тим, що прибули звеличати цей момент ювілею, всім виконавцям, що своїми виступами звеличали це спільне всіх свято й окремо Дякував комітетові, що займався підготовкою цього свята. Він сказав — переглядаючи архів парафії в Оліфанті я знайшов надзвичайно цінну і цікаву світлину із часів візитації цієї парафії Слугою Божим Андреєм. На знимці по середині є Митрополит Андрей, а з одної сторони парох місцевої католицької Церкви, а з другої парох православної Церкви. Яке це було гарне об’єднання. І мені приємно тут сказати і висловити свою радість, що на цьому сьогоднішньому святі є заступлена Українська Православна Церква, Український нарід є один і нам всім треба разом працювати — закінчив о. Іван Гриньох.

У всіх учасників цього небуденного ювілею — свята залишився гарний і незабутній спомин, який залишиться на довго в пам’яті.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>