Неділя 26 грудня 1993 року в парафії св. Архистратига Михаїла

З хвилиною смерти нашого настоятеля бл. п. о. митроп. Зенона Злочовського наша парафія залишилась без духовної опіки. В неділю, 19 грудня, у день Угодника Божого св. о. Миколая, Святу Літургію відслужив у нас ієромонах о. Маріян Кавола. Наші старання дістати священика на неділю, 26 грудня, не мали жодного успіху. Священики, які в минулому в різних обставинах радо приходили до нас і служили Служби Божі, тим разом виявили свою готовість зробити це саме, але коли на це буде дозвіл місцевого митрополита. Наші намагання знайти контакт з Владикою та просити про духовну опіку або хоча дати дозвіл на відслуження Св. Літургії були безуспішними. Не могли ми також зв’язатися з отцем деканом. Можливо, причиною цього були Різдвяні Свята за новим стилем, а властиво приготування до них. Молодий священик з Канади, який гостював у Філадельфії, старався сам дістати такий дозвіл. Від дежурної сестри дістав відповідь, що Владика не може дати йому уповноваження відправити Службу Божу в нашій церкві.

Наші парафіяни не мали змоги вислухати Служби Божої та приступити до Святих Тайн, як це нормально діється у кожній християнській парафії. Велике число вірних, що зібралися у цей день у нашій церкві, відспівали релігійні пісні та відмовили молитви без душпастиря при закритих царських воротах. Жалібна це була картина, жаль стискав горло, а до очей тиснулись сльози.

Через довгі роки в своїх молитвах жалілись ми Всевишньому, що «навіть молитись ворог не дасть», і Господь вислухав нас і обдарував наш нарід і Церкву волею. Відкрились брами заборонених церков, і звільнений тепер народ зі своїми душпастирями і Владиками заносить благодарні молитви до Небесного Отця. На кого ж жалітись нам тепер, що нас позбавлено духовної опіки, а в храмі, що з доручення Блаженнішого Патріярха Йосифа ми збудували на славу Божу, не приноситься Безкровна Жертва, яку установив сам Христос і доручив приносити її на Його спомин.

Що скажемо дітям, оцим нашим найменшим, що досить численно приходять з батьками до нашої церкви? Як вияснимо їм цю і нам самим не зрозумілу ненормальну ситуацію, що створилась не з нашої вини? Що думають про все це оці ще недавні жителі під’яремної України, які так численно згромадились у нашій парафії?

В одному ми можемо бути певні, що минулої неділі ми не були самі в нашій церкві. З нами був присутній Христос, який у своїй безмежній любові до нас залишив нам обітницю, що «де двох або більше збереться в Ім’я Його, Він буде з вами». Ми були зібрані в Його Імені.

Парафіяльна Рада робить усе, щоб не повторилася неділя 26 грудня. Представники Ради відбули зустріч з Преосвященним Стефаном Суликом і просили Владику забезпечити нашу громаду духовною опікою. Зустріч тривала досить довго, але жодних позитивних результатів не дала. Владика заявив, що жодної духовної опіки не дістанемо, аж доки не перепишемо посілости на Архиепархію.

Після молитви в церкві останньої неділі відбулись у нас ширші сходини для обговорення нашої ситуації. Присутні вимагали, щоб Рада приготовила петицію до Митрополита з проханням забезпечити нас духовною опікою та зібрати під нею підписи всіх парафіян. Присутні на сходинах парафіяни інших парафій обіцяли зібрати підписи у своїх парафіях.

Все ж таки сподіємось, що Високопреосвященніший Владика змінить свою настанову та в своїй пастирській дбайливості не залишить нас без духовної опіки. Просимо всіх включитися у цю акцію, а також особисто, листовно чи телефонічно звертатись до Високопреосвященнішого Владики Стефана потрактувати нас як повновартісну християнську громаду та забезпечити нас і наших дітей духовною опікою, як це робив він зрештою на протязі 13 років.

«Парафіяльний бюлетень» ч. 1, неділя, 2 січня 1994 р.

* * * 

 Дорогі Брати і Сестри, Приятелі Парафії св. Архистратига Михаїла!

Парафія св. Архистратига Михаїла, яка була заснована в 1975 році з благословення Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого, була оформлена як корпорація та являється повним власником своєї посілости, яку придбала за зложені громадою пожертви. Такий стан одобрив теперішній Патріярх, Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський, а відтак Митрополит Високопреосвященніший Стефан Сулик. Після 18-літнього існування парафії та після 13-літнього урядування на Митрополичому Престолі Високопреосвященніший Владика Митрополит вимагає, щоб наша громада переписала своє майно на власність Архиепархії.

В результаті цього конфлікту в справі майна після смерти довголітнього пароха нашої парафії, бл. п. митр. Зенона Злочовського парафіяни парафії св. архистратига Михаїла залишилися без духовної опіки. Отці, які в минулому нераз заступали нашого отця, тепер не дістають дозволу відправляти Святі Літургії в церкві св. архистратига Михаїла.

Ми звертались до Високопреосвященного Владики Стефана Сулика з проханням не пов’язувати духовної опіки своїм вірним з непорозумінням в справах майна громади, але наше прохання було цілковито відкинене.

Просимо людей доброї волі прилучитись до нашого прохання. Просимо підписати залучену листу і прислати на адресу Свято-Михайлівської парафії. Ми зберемо всі підписи і разом передамо до Митрополичої Канцелярії. Просимо переслати всі листи з підписами найдалі до кінця січня 1994 року.

З християнським привітом
Парафіяльна Рада
31 грудня 1993 року

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>