Нomo ludens: спомин про отця Олександра-Августа Чумакова

9 червня 2022 року відійшов у вічність салезіянин Олександр-Август Чумаков, відомий священник, педагог і блогер, засновник і керівник «Світлого дому» – програми допомоги безпритульним дітям. Отець Олесь був одним із авторів «Патріярхату». Його тексти, глибокі й далекоглядні, завжди були щирими і базувалися на власному різноплановому життєвому досвіді. Своїми спогадами про отця ділиться Олександр Доброєр, знаний соціолог і богослов, близький друг отця Олександра, його колишній учень в одеській школі.

Якби я мав коротко охарактеризувати отця Олександра Чумакова, то сказав би, що він був людина граюча, homo ludens. Він проживав життя як майстер гри. В тому високому значенні, яке вкладав у вислів homo ludens богослов Хуго Ранер. Він розумів життя як цілісну реальність, відкривав зв’язки між його різними проявами, будував «тексти» і «контексти», поєднував, здавалось би, непоєднуване. Був азартним. І просто любив добрий жарт.

Якось у період свого навчання в семінарії у Кракові ми гуляли зимовими Татрами. Він мав широку теплу куртку, високі чоботи, якусь дивну хутряну шапку і був укутаний теплим шарфом. А ще для зручності підібрав десь велику палицю, бо мав слизьке взуття. Я поруч із ним також в якомусь дивному зимовому вбранні – а як ще ми могли одягатися на початку 90-их? Отже, йдемо двоє, провалюючись у сніг до колін,  говоримо про христологію синоптичних Євангелій. Аж тут назустріч виходять двоє польських тендітних студентів: хлопець та дівчина. І семінарист Чумаков своїм звучним голосом звертається до них російською мовою з московським акцентом: «Прастітє, да Мааасквии єщо далєко?!» Студенти, глянувши на нас круглими очима, швидко зникли.

Також отець був людиною карнавальної, сміхової культури. Не в примітивному значенні – як primas aprilis його коханої та вмираючої на очах «тої» Одеси, яку він знав і цінував. Одеси малих архітектурних форм, а не «Будов» і «Кадоррів». Одеси теплих безпосередніх розмов. Одеси, яку ще не покинули в напрямку Ізраїлю, Німеччини й Америки університетські викладачі, поети, художники, лікарі, вчителі… Він був людиною карнавальної культури в тому сенсі, який описав Михайло Бахтін: де «верх» та «низ», сакральне та скабрезність, серйозне та нікчемне можуть швидко змінювати одне одного.

Власне через це він запалив у моєму серці любов до Миколи Гоголя, яку я досі невтомно несу через життя. Відкриваючи нові сенси Гоголя, отець завжди вчив мене: «Дивися на контекст! Текст завжди зумовлений контекстом». Останнім подарунком, що я отримав від нього, було зібрання всіх творів Гоголя в одному томі видання Флорентія Павленкова 1902 року.

Проте для Олександра Чумакова ця багатовимірна реальність могла існувати лише тому, що мала підставу в реальності Бога.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.

Свіжий номер

4 (491) 2022 OBKLADYNKA_sajt