Нова парафія в Чікаґо

Не може бути нормального і гармонійного церковно-релігійного життя в атмосфері суперечних э законом і традицією розпоряджень і заборон та реакції на них – критицизму і спротиву мирян. Тому гарячим Бажанням Блаженнішого Верховного Архиєпископа Йосифа було, між іншим, щоб бодай перед Його, відвідинами в Чікаґо закінчився менш-більш справедливо тамошній голосний чотирирічний спір на терені катедри св. Миколая між більшістю парохіян і духовенством під проводом чікаґського єпископа Преосв. Ярослава Ґабра.

Цей спір названо Спрощено «календарним», хоч це далеко не відповідає повній правді, бо тут ішлось і про обрядову та розговірну мову в церкві й церковній школі, і про чистоту обряду, і про збереження духових та традиційних особливостей цілої Церкви включно з ставленням до проблеми установлення Патріярхату й скликання Синоду Єпископів УКЦеркви.

І найбільше непоступливі мусіли покоритися авторитетові Первоієрарха, тож спочатку настало щось в роді перемир’я: одна і друга сторона на рівних правах вітала Блаженнішого Верховного Архиєпископа під час Його триденного перебування /26 – 29 липня/ в Чікаґо. Розв’язку спору подав сам Верховний Архиєпископ під час масової Архиєрейської Літургії в парку ім. Ґрента. Її точки такі? 1) екскомуніка, яку двічі проголосив Преосв. Ґабро, вважається недійсною; 2) традиційно наставлена частина мирян катедральної парохії виділяється в окрему парафію з юліянським календарем, І її парохом призначається о. Павло Джулинський; з) всі миряни собі рівні й не може бути переваги одного календаря над другим, тому двоєсвяття в катедрі не є проти віри, бо ж наші богослуження не раз відправлялися в римо-католицьких церквах і навпаки. Ця точка мала зв’язок з справою богослужень новоствореної парафії св. Володимира й Ольги. Зовсім без згадки залишилася капличка, яку під назвою «парохіяльної церкви св. Юрія Переможця» призначив був Владика Ярослав у лютому 1968 р. для вжитку мирян-«старокалендарників», чого ці миряни не прийняли з різних слушних мотивів. Отже, цеї старокалендарної церківці, куди ще й тепер вчащають дослівно щонеділі два десятки новокалендарників /так!/, зовсім не взято до уваги.

Верховний Архиєпископ напевно на основі домовлення з Преосв. Ярославом заявив, що коли о. Джулинський попросить, то напевно дістане дозвіл Владики на богослуження в катедрі св. Миколая. А втім, додамо, де може бути краще місце, як у чудовій просторій катедрі, в якій так багато мирян новоствореної парафії хрестилося, вінчалося й на якої удержання чи обнову склало великі пожертви. І справді, перше богослуження в заповненій по вінці катедрі св. Миколая відбулося 18 серпня ц.р. Але зараз же в найближчі дні виявилося, що катедральне духовенство, якому здасться, що катедра є його приватною власністю, таких «комірників» собі не бажає, мовляв, «ідіть до своєї церкви, бо не може бути парафії в парафії»/?!/.

Не хочемо переказувати усіх прикрих фактів, які знаменували це «небажання», бо наше завдання не роз’ятрювати рани, а реферувати факти, тим більше що наша інформаційна преса знову, за давньою звичкою, набрала в рот води і про церковну справу в Чікаґо, яка інтересує і болить усю діяспору, ні словечком не згадує, хибно думаючи, що робить замиренню добру прислугу. Скажемо тільки, що в суботу 14 вересня парох св. Миколая заявив о. Джулинському, що «завтра останнє ваше богослуження о год. 1 по полудні /!/, а більше не буде».

І так молода парафія св. Володимира й Ольги опинилися без даху над головою. Ясно що вона не могла протягом одного місяця свого заснування придбати й обладнати окреме приміщення, хоч його і шукала. Тоді Комітет Оборони Традицій УКЦ, як репрезентант парафії, звернувся за допомогою до православних братів-українців. Парафіяльна Рада, парафіяни і настоятель собору св. Володимира УПЦ в Америці, а врешті і Преосв. Владика Олександер заявили, що погоджуються відступити безплатно храм на богослуження своїх братів-католиків, доки треба.

Коли уже укладено договір, Владика Ярослав заявив о. Джулинському, що змінив думку і привертає дозвіл на постійні богослуження за юліянським календарем у катедрі св. Миколая в пополудневі /!/ години. Але вже було запізно. Миряни-традиційники перенесли свої богослуження до українського, православного храму, щоб без митарств і постійних «змін думки» нарешті в спокою і справді побожно молитися Богові. Перше українсько-католицьке богослуження у православній українській церкві було відправлене у празник Різдва Богородиці, 21 вересня, ц.р. Перед тим посвячено церковні ризи і чашу, а настоятель собору св. Володимира, митрофорний протоєрей о. Федір Білецький привітав католицьких братів і по-братерськи обнявся з о. парохом Джулинським. Присутні втирали сльози. Що вони переживали, хай це уявлять собі Шановні Читачі.

З того часу почалася нормальна і поступова розбудова новоствореної парафії. Щонеділі і свята о год. 8 ранку і 7 вечера відправляється Служба Божа в щільно заповненій вірними церкві. Так само і в будні відправляються богослуження. До парафії постіймо напливають заяви про вступ. 20 жовтня на зборах відбулися вибори парафіяльної ради.

Перед парохією св. Володимира й Ольги ще чимало проблем: постійне приміщення, парохіяльні сотрудники, організація церковних товариств і інше. Віримо, що всі ці справи дасться успішно розв’язати при Божій допомозі, й дружній співпраці свідомих парафіян.

Духові ліліпути і карлики та слабодухи ніколи не завоюють світу, і нарід, що відрікається себе, не викує своєї долі!

Блаженніший Верховний Архиєпископ Йосиф