Старого Завіту часто описують Господа як славного полководця, який очолює або й благословляє військо Ізраїля. Цей образ Бога-воєначальника богонатхненні автори описували, беручи за приклад царів великих імперій: Ассирійської, Вавилонської, Перської, проте наголошували, що Господь залишається ексклюзивним воєначальником Ізраїля (Іс 42, 13-16).
У юдаїзмі існувало розуміння, що людське життя – це конфлікт між злом та добром. І люди в цій боротьбі беруть участь по-різному. Мідраш (Tractate Beshallah: Mek. 214) описує подію Виходу, а точніше перехід через Червоне море, і виділяє чотири групи ізраїльтян: 1) ті, що хочуть кинутись у море; 2) ті, що хочуть повернутися до Єгипту; 3) ті, що хочуть воювати з єгиптянами і переконані, що Господь буде воювати за них; 4) ті, що виступають проти всіх інших, впевнено кажучи, що Господь завжди буде боротися за них. Вони запевняють: «Якщо навіть ми стоїмо мовчки, Господь буде боротися за нас, тим більше коли ми будемо прославляти Його! Бог буде боротися за нас, а єдине наше завдання – молитися і прославляти Господа». Таким чином, кожна особа робить власний вибір щодо того, як боротися і яким чином протистояти злу
