О. Данило Дзвоник страшить мирян

Бельгія

З вдоволенням і радістю слід підкреслити, що наше мирянство у цілій діяспорі щиро прийняло й беззастережно піддержало ідеї Патріярха Йосифа. До речі, на довгі прозьби мирян священиків і єпископів Блаженніший Верховний Архиєпископ Отець Йосиф рішився приняти титул патріярха і заявити папі Павлові VI, що наша Церква стала патріяршою. Правда, це не є жодним переступленням, це наше історичне право сперте на постановах, у цій справі, Вселенського Собору Ватиканського II. У подавляючій більшості мирянство, як також священики і деякі єпископи приняли рішення Бпаженнішого Отця Йосифа з великою радістю.

Деякі єпископи, як А. Горняк у Великій Британії, чи М. Марусин у Римі та деякі священики послухали Східню Конґреґацію і завзято поборюють патріярхат Помісної УКЦеркви на чолі з Патріярхом Йосифом. Ради різних обіцянок і своїх почестей вони віддано виконують доручення Східної Конґреґації, поборюючи Помісну УКЦеркву на поселеннях. Вони не вагаються переступати і топтати Божі закони, щоб тільки «гідно» сповнити доручення Східньої Конґреґації. Це трагедія в загальному Вселенської Христової Церкви, а нашої зокрема.

Одним з таких відданих Східній Конґреґації (може і не свідомо) виявися на терені Бельгії о. Данило Дзвоник. Щоби краще поборювати патріяршу нашу Церкву вживає різних методів, останньо взявся до методи страшення мирян. Він по парафіях «страшить» людей, кажучи, що ми всі, що визнаємо патріярхат і Патріярха Йосифа є схизматики, невіруючі, бо не слухаємо ні священиків, ні єпископа, а тим самим не слухаємо і Святішого Отця. Що ми не помремо у Божій ласці. Проща, на його думку, є тільки тоді важна, коли відбувається за дозволом і благословенням єпископа. Патріярха в нас немає. Про це вже три рази писав Святіший Отець до «Митрополита Львова, Ексц. Йосифа» і Папа заборонив Митр. Йосифові вживати титул «Патріярха» про, що писав йому вже три рази. Миряни слухають ці небелиці, протестують і заховуються спокійно. Така є настанова мирянського руху у Бельгії.

Цікаво було б знати звідкілля такі канони взяв о. Д. Дзвоник, що проща не важна без благословення єпископа? Чи часом о. Дзвоник не грішить незнанням справи, як священик й уводить у блуд мирян. Перед ким він буде сповідатись цього гріха, чи може його сповідь не зобов’язує, бо Східна Конґреґація уділила диспензу і сказала, що ціль освячує засоби? Подумайте о. Дзвоник над тим і не виявляйте свойого убожества духа.

Москва нам, українцям не однократно заявляла, що України «нє било, нєт і бить нєможет», але Україна є і не має сили, щоби її зглядати з лиця землі. Ми безперебійно обстоюємо нашу окремішність незалежність і соборність. Чи не звучить заборона і відмова Папи Павла VI в тому самому дусі що нам деклямує Москва? Чи ми це маємо приняти так, як є сказано і заперечити самих себе, чи маємо сказати, що ми окрема — Помісна Церква, яка має свою історію і має право на незалежне життя у Вселенській Христовій Церкві. Нажаль, деякі наші священики місто відповісти Папі Павлові VI, що патріярхат не є запереченням ні Божих, ні людських законів, нікому і в нічому не шкодить, а спричиняється до скріплення нашої Церкви — страдниці, його піддержують. В ім’я яких принципів? Папа Павло VI діє не з Божих але політичних рацій! Вдумайтесь над цим!

Пригадаймо собі, чи Папа Павло VI з всіма своїми декастеріями, які очолюють Божу установу став в обороні людських прав в СССР, хоч, як знаємо Ватикан підписав Гельсінські домовлення. На прохання Леоніда Плюща Ватикан відмовився взяти участь у спільній обороні людських прав у більшовицькій дійсности. Де ж цей вияв любови до ближнього? Христос помер на хресті ради нашого спасіння. Де ж приклади Апостольської Столиці, як Божої установи у цій справі. Гарні слова, що їх не раз виголошує Папа без підтверджених діл є мертві, ба що гірше, що діла Ватикану є протилежними до голошених слів. Ватикан не бореться, як воююча Христова Церква на землі проти антихриста, але з ним колябрує.

Все це о. Дзвоник не вигадки, але мова фактів. Вживати середновічних метод римської церкви сьогодні є ганьбою нашого часу. Ще добре, що не розпалюється костирів? Методами страшення ви спричиняєтесь до поширення гріха. Подумайте над цим о. Д. Дзвоник і заверніть на праведний шлях душпастира і обніміть з любов’ю свого брата — ближнього, це ж найбільша заповідь Божа. Не виступайте проти, але піддержте свою рідну Помісну УКЦеркву на чолі з Патріярхом Йосифом, яка нікому не зробила кривди, то напевно осягнете більше, як душпастир і будете спокійні в сумлінні перед Богом і своїм народом. Це найважніше.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>