«Обличчям до сонця»

Під таким заголовком ми дістали вірш з листом від Віри Білик зі Львова. Про неї хочу дещо написати.

Віра народилася 6 вересня 1976 р. у Львові в родині Олега і Зені Біликів. Олег Білик — науковець-геолог, а дружина Зеня — інженер. Виховали свою доню на християнських засадах в любові до всього рідного. Віра виростала обдарована не тільки батьківською любов’ю, але теж непересічним талантом висловлювати свої думки та бажання у віршах. Віра ще семирічною дівчинкою писала вірші, а від 1989 р. стала серьйозно займатися поезією. Її улюблені поети: Ліна Костенко і Богдан-Ігор Антонич. Віра закінчила середню школу з відзначенням, отримавши золоту медалю. Поступила на відділ української філології Львівського Університету. Прийняли її туди без вступного іспиту, як лавреатку олімпіяд молодих талантів.

Друкувалася у львівських журналах і теж в діяспорі у «Українці в Світі», «Свободі» і «Патріярхаті».

В згаданому листі Віра пише: «Кожного разу з вдячністю згадую Вас, коли отримую нове число «Патріярхату» — то надзвичайно цікавий журнал. Мої товариші теж із задоволенням його читають і потім обговорюємо матеріяли, що там уміщені.

Нещодавно я отримала запрошення взяти участь в делегації молоді від парафії церкви св. Покрови у Львові у світовому з’їзді молоді в Парижі у серпні, на який прибуде Папа Іван-Павло II. З цієї нагоди я написала вірш «Обличчям до Сонця».

В попередньому листі до нас, Віра писала, що брала участь у з’їзді католицької молоді в Німеччині.

Віра хотіла відвідати свою тету і бабусю в США, але американська амбасада відмовила її, бо знає англійську мову і «могла б залишитися в Америці». Віра пише дальше: «Але я зовсім не збираюся того робити! По-перше, тому, що навчаюся в університеті, по-друге, хоч нам, що в Україні не дуже легко жити, треба не тікати туди, де краще, а робити краще тут. Я ніколи не виїхала б з України з економічних мотивів, а політичних зараз нема — Україна незалежна».

І справді немов бачу перед собою гарне — лагідне обличчя Віри, яка вірить у соняшне майбутнє України. Щоб Бог дав Україні більше таких молодих людей як Віра.

Христя Навроцька

 В. Білик
м. Львів

Обличчям до сонця

Стань обличчям до Сонця, спиною до ночі.
Доторкнися рукою до серця й чола.
Освяти свою душу, відкрий свої очі
Ти назустріч для світла й тепла.

Слів зелені краплинки молитву шепочуть
І барвінком крізь тишу священну ростуть.
Стань обличчям до Сонця, спиною до ночі.
…На повіках засріблилась ртуть.