Образ святого воїна в українському сакральному мистецтві

Юрій Змієборець. Йов Йондзелевич, кінець XVII - початок XVIII ст. с. Бобли Турійського р-ну, Музей волинскої ікониОбраз святого воїна є одним зі знакових для християнського сакрального мистецтва. На перший погляд «святий воїн» – це абсурд, як і те, що християнство, яке проповідує прощення і любов до ворогів, містить безліч мілітарної символіки та змістів, за якими ховаються століття кровопролитних воєн і нетерпимості. І це камінь спотикання буквально біблійних масштабів, на тему якого вже було казано-переказано. Та в кожному разі висновки є фрагментарними і непереконливими. Адже навіть якщо ви є визнаним спеціалістом в галузях порівняльного релігієзнавства, антропології, культурології і, звісно, лінгвістики, то все одно усю глобальність проблематики осягнути не вдасться, і, найімовірніше, висновки зведуться до чергової суб’єктивної «заруби».

Річ у тому, що християнство як світова релігія не є монолітною структурою, а утворена з численних культурних нашарувань, відображає цілі епохи і властиві їм морально-філософські напрямки, які, будучи геть суперечними, поєднуються в дивовижному синкретизмі єдиної віри. Так, вочевидь, навряд чи апостол Павло міг порозумітися з імператорами Константином Великим, Генріхом VIII чи, скажімо, Московським патріархом Ніконом. Тому єдиним способом дійти до якихось реальних результатів є максимальне звуження дослідницького поля аж до розгляду окремої локальної проблематики.

Представлений тут роздум є намаганням осягнути те, яким чином образ святого воїна інтерпретувався в українському іконописі і яким може бути його майбутнє.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.

Також можна придбати електронну версію часопису.