Ой, видів Бог, видів Сотворець, що весь мир погибає…

Хай ці невмирущі слова нашої колядки, як і слова багатьох, багатьох інших наших традиційних колядок, що вже вільно, несковано звучать на просторах наших прадідних рідних земель, наповняють нас безмежним теплом любови і Господнього спокою. Хай ці чудові, глибокого змісту слова колядок, що їх складав і складає наш богомільний народ на славу Новонародженого, малого Дитятка, нашого Спасителя Ісуса Христа, наповняють нас непохитною надією і вірою у Христа Господа, Творця неба і землі. Щоб на наших землях все панувала Божа благодать.

У цю темну святу Ніч, коли з неба сходив Син Божий — народжене мале Дитятко Ісус, вдумаймось у цю незаперечну істину Божого Промислу і повернімо нашу думку в ту пам’ятну хвилину, коли Мати Божа Марія шукала притулку для себе й не знайшла його серед людей і мусіла його шукати серед вертепів в убогій стаєнці, де і народився наш Спаситель — Ісус. Пам’ять цієї неповторної події, яка все нас наділяє радістю, теплом любови, віри й надії у краще завтра, ніколи не згасає. Новонароджений І су с прийшов на землю, щоб бути доступним для всіх, бідних і багатих, щоб усі могли Йому поклонитись. Прийшов, як людина, з усіма прикметами, що притаманні людині, — болю, смутку і радости і, як Бог, щоб сповнити волю Отця — відкуплення людського роду, щоб смертю смерть подолати і дати нам життя вічне. Новонароджений Ісус, як людина, пройшов усі земські митарства. Вже немовлятком зі своєю Матір’ю і св. Йосифом були примушені покидати Вифлеєм, втікаючи перед кровожадним Іродом, щоб тільки зберегти життя Новонародженого.

Містерія народження Ісуса Христа та його тернистий життєвий шлях повинен бути для нас дорогою життя, а заразом і для нашої молодої української держави. Ми знаємо, що наша молода українська держава проходить тяжкий економічний час, не менше критичний час переходять наші Церкви, а все це наслідки безбожницького комунізму, який знищив незчисленні мільйони людських життів, нищив Христову Церкву, і приходилось їй зберігатись поза межами українського «Вифлеєму». Власне празник Божого народження дає нам нагоду і можливість призадуматись, бо це свято нових надій, нових ідей і осмислень утвердження нашої віри у Того, що прийшов з небесних висот для нашого спасіння. Ми повинні повернути нашу увагу до Божих Заповідей, бо вони є запорукою нашого благородно спокійного життя на землі і запевненням нашого потойбічного — вічного життя.

У ці радісні дні Христового народження занесім Наші щирі, подячні молитви Всевишньомиу Триєдиному Господу Богу, що послав нашому українському народові свободу й незалежність, щоб міг вільно славити Його, Всевишнього. Ми на протязі довгих століть просили Всевишнього, щоб послав нам свободу, але ніколи навіть собі не уявляли, як це повинно статись. І ми є безпосередніми свідками, як Україна стала вільною й незалежною державою. Хоч до того часу було багато експертів у ділянці Радянського Союзу, і ніхто не передбачив такої розв’язки, яка сталась. Вважаємо в тому незаперечний Божий палець. Нам бажалось би бачити нашу молоду українську державу в колі тих західніх держав, як рівну, але, на жаль, дійсність є дещо іншою. Україна має чимало багато проблем.

Нам бракує державної культури, нам бракує певного державного досвіду, молода українська держава не спроможна створити успішних державних механізмів. Для цього всього потрібно час і людей з досвідом. Український народ був змушений служити окупантові і не міг навчитись самим собою володіти, самим собою управляти. Тому не дивно, що сьогодні є ще такі, які жалують за комуністично-більшовицькою антихристиянською і антилюдською системою. Забувся цей безконечний страх перед арештами, перед знищенням, коли люди віддавали життя, щоб жити на волі. Сьогодні вже не втікають, хто бажає виїхати з України, все має можливість. Користуючись і маючи свободу, вже затратилась її ціна. Як скоро все це забулось! Як забулось те, що вірні збирались по лісах і цвинтарях, щоб могли вільно розмовляти з Всевишнім, а сьогодні варто це нагадати.

Згадаймо про це все, що вже сьогодні за нами. Згадаймо цю радісну хвилину Різдва Христового, що все це нас повинно наповняти надією кращого нашого майбутнього. Просім Всевишнього Господа Бога, просім Новонародженого, щоб об’єднав нас в одній Христовій Церкві без зайвих прикметників, щоб у нашій Українській Церкві домінувала любов. Просім Новонародженого Ісуса Христа, щоб нагородив нас бути справжніми його послідовниками, а наша молода українська держава росла, розвивалась і могутніла на християнсько-людських основах на славу Божу й добро українського народу.

М. Г.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>