Україні загрожує реальне знищення її як держави. Тому я не хочу стверджувати, що в сучасних українських реаліях християнські Церкви повинні проповідувати або лише радикальний пацифізм і відмову від військового спротиву неоколонізаторському загарбанню Росією українських земель, або посвячувати зброю військових і відігравати мотиваційну роль для мобілізації нових солдатів до української армії. На мою думку, християнська проповідь сьогодні повинна давати моральні імпульси українському суспільству, зосереджуючи його увагу на обстоюванні захисту гідності кожної людини, на якому боці фронту вона не була б. Захист гідності людини неможливий без принципу справедливості, тобто чіткого визначення того, хто є злочинцем, а хто жертвою війни. І тут на допомогу мають прийти як міжнародні суди, так і люстровані й реформовані суди України. Справедливість вимагає правди та якісних суспільних стосунків у економіці, політиці та суспільному житті. Згідно з біблійною мудрістю, справедливість неможлива без милосердя, бо «милосердя ставиться вище за суд» (Як 2, 13).
Тому любов, прощення і примирення все одно мають залишатися найвищими суспільними цінностями, які ми як народ маємо плекати, якщо хочемо жити в квітучій і вільній державі.
Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу.
