Освячення нового храму у Львові

Минуло п’ять років від тоді, як Україна стала на шлях незалежности. Будується нова держава, воскресає із руїни душа її народу. Дуже часто тепер в Україні можна бачити, як будуються нові храми, реставрують старі церкви і манастирі. А 22 грудня 1996 р. у Львові на місці зруйнованої Введення в храм Пресвятої Богородиці урочисто відкрито й освячено нову святиню в честь святих рівноапостольних князя Володимира і княгині Ольги.

Цьому передувало ряд подій. На вулиці Закладові (тепер Володимира Великого) стояла церква Введення. Але більшовицька влада в часи розгулу атеїстичної пропаганди в 1973 р. зрівняла її з землею. Та правда восторжествувала. У вісімдесятих роках почався рух за національне і духовне відродження. Вийшла з підпілля і Українська греко-католицька церква. Саме тоді був організований Виконавчий Комітет УГКЦ за спорудженням нового храму замість зруйнованої церкви Введення. Членами цього комітету стали: о. Володимир Сеньківський, о. Павло Брицький, о. Василь Коник, колишній голова Франківського райвиконкому Василь Дзера, професор консерваторії Марія Білинська, бібліограф Наталія Никулин, зав. відділом райсоцзабезом Анна Вуйцик і інші.

Будівництво продовжувалося п’ять років. Храм будувала громада власними силами, господарським способом. Поруч з будівельним майданчиком збудовано маленьку тимчасову церкву-капличку, встановлено дзвін і збудовано тимчасову споруду, в якій розміщуються майстерні, службові приміщення і домівка-світлиця. В світлиці проводяться репетиції хору, сходини братства, збори спільноти «Віра і світло» і інші.

Церква рівноапостольних князя Володимира і княгині Ольги — це велична споруда, яку увінчують чотири куполи, які символізують євангелістів Матвія, Марка, Луку і Йоана. Висота двохповерхової церкви з хрестом — 57 метрів. На першому поверсі буде своєрідний духовний центр — народний дім, де будуть розташовані актовий зал, бібліотека духовної літератури та кімнати для занять з дітьми. Основний об’єм церкви — це другий поверх. Є три вівтарі — головний і два бокові. У центрі чотирнадцятиметровий купол (по діяметру), який підтримують чотири масивні колони. Розпис центрального куполу буде відображати тему Хрещення Руси-України. Загалом ця тема домінуватиме в розписі храму. Храм побудований за проектом покійного архітектора Мирона Вендзиловича. Його роботу продовжує син архітектора Олександр Вендзилович. Таїнство освячення церкви здійснив Владика Юліян Гбур. У своїй святочній проповіді на літургії Владика Юліян наголосив на тому, щоб рідна Церква, держава, кожна українська сім’я і людина були єдиними і щасливими у Бозі. Задля цього треба позбутися суперечок, байдужості й постійно шукати відповіді на питання: «Що я доброго зробив для Господа, Церкви, своєї Батьківщини і сім’ї?». Хай новоосвячений храм стане духовною наснагою майбутніх досягнень кожного з нас.

Парохом церкви з 1991 року працює о. Богдан Чабан, а також священики о. Любомир Ортинський, о. Петро Герасимчук та о. Іван Коломиєць. З перших днів при церкві організовувалися громадсько-релігійні організації: церковний хор — керівник Віра Хитра; дитячий хор Марійської дружини — керівник Зоряна Степанишин; спільнота «Віра і світло» — керівник Зеня Кашпета, а духовний керівник о. Петро Герасимчук. Парохом церкви о. Богданом Чабаном засновано Братство Матері Божої Неустанної Помочі. Велику фінансову допомогу церква має від парафіян-жертводавців, організацій і заводів. О. Богдан Чабан в своїй проповіді на освяченні церкви дякував за особливі заслуги в будівництві храму колишньому голові Франківського райвиконкому Львова Василю Дзері, директору автобусного заводу Степану Давидяку, генеральному директору нафтопроводу «Дружба» Любомиру Буняку директору заводу залізобетонних конструкцій Львівської залізниці Анатолію Посіновському, колективу до­мобудівного комбінату (директор — Богдан Шашкевич), працівникам РМУ-605. Слова щирої подяки висловив отець Богдан Владикам УГКЦ — Воло­димирові Стернюку, Юліянові Гбуру, Юліянові Воронському, отцям Ярославу Чухнію, Володимирові Сеньківському, Павлові Брицькому, Олексієві Васьківу, Василю Конику. Громада церкви св. Володимира і Ольги назавжди збереже імена тих людей, які невтомно працювали для її блага і вже відійшли у вічність. Серед них — Ростислав Братунь, Остап Романишин, Стефанія Солтис та Софія Гаврилець.

Перед освяченням церкви до директора Львівського музею історії релігії В. Гаюка завітав о. Богдан Чабан. Він попросив, щоб музей надав допомогу в оздобленні храму. Адже в музеї зберігаються ікони, які були вилучені із закритих церков. Дякуючи науковим працівникам і художникам-реставраторам музею, ікони зберігаються і реставруються належним чином. А в період з 1990 по 1996 pp. понад 2 тис. речей було віддано у заново відкриті церкви. І в храмі св. Володимира і Ольги поновому засіяли ікони з музейних збірок «Архангел Михаїл вражає сатану», «Добрий Пастир» і картина «Зняття з Хреста».

Отже на карті м. Львова появився ще один храм, в якому будуть молитися люди за майбутнє нашого народу і розвій нашої держави.

Голова Виконавчої Ради Світового Християнського Конгресу УГКЦ, м. Львів

Марія Омельчук