Про о. д-ра Івана Музичку можна (і треба) писати багато і часто «на нашій славній Україні». Очевидно, що на Заході ім’я його давно відоме як неструдженого робітника на ниві Христовій, на якій о. д-р так сумлінно трудиться як професор УКУ і особливо як автор численних публікацій на богословські, морально-етичні та церковно-історичні теми. Зрештою діяпазон його тематичних зацікавлень не обмежується цим тільки переліком. На жаль, не все із його великого доробку відоме сьогодні на Україні. Причини такого стану відомі.
Але, на наше щастя і на добро нашої Церкви, в останні півтора-два роки маємо можливість користати з відносно частих відвідин о. Іваном Львова, куди він завжди приїжджає з чіткою і ясною програмою свого побуту в Краю. Проте його кожна кількатижнева присутність на Україні не є обмежена виконанням тільки своєї чітко сплянованої програми. Він завжди доступний для всіх, хто приходить до нього з якоюсь пропозицією християнського діяння, що вимагає конкретизації форми, часу, місця ну й, очевидно, виконавців. Для таких о. д-р Музичка є завжди добрим і терпеливим порадником, помічником, а при потребі також і безпосереднім, а то й головним виконавцем задуманої мирянами програми. Останній приїзд з Риму до Львова достойного богослова був пов’язаний з проведенням міжнародньої конференції, присвяченої сакральному мистецтву України. Ця конференція була запропонована ректорові Львівського художнього інституту отцем Музичкою ще минулого року під час його побуту у Львові. І треба сказати, що ідея прийнялася мистецькими колами відразу, про що свідчила численна участь зацікавлених у цій конференції. Програма була насичена високонауковими доповідями та дискусіями. Основним прелегентом, що задав тон усій конференції, був о. Іван Музичка. Сам перебіг конференції був добре висвітлений у львівській пресі. Але місячний побут о. Івана у Львові, що тривав від 28.04 до 27.05 ц.р., на цьому не закінчився. Крім того, о. д-р проводив катехітичні курси для сестер-служебниць на тему: «Новий католицький катехизм», брав участь у засіданні студентської «Обнови», де виступив з доповіддю «Завдання «Обнови» в Т-ві оборони ненароджених дітей», а на День Матері в Брюховичах о. д-р виголосив прецікаву доповідь «Мати в житті і творах Т. Шевченка». Направду подивляти треба безвідказність отця на просьби не тільки львів’ян, але навіть людей з провінції.
І так в міжчасі виконання своїх львівських обов’язків, о. д-р зробив ще два виїзди в терен: в с. Підбуж, що коло Дрогобича, та с. Пуків, біля Рогатина. До речі, це рідне село отця.
У названих селах отець виступав перед учителями з доповіддю «Завдання школи і церкви у виховному процесі молоді». Розуміється, що кожна така доповідь переростала потім у довгі дискусії, на яких о. д-р мусів давати конкретні відповіді на конкретні питання авдиторії, пам’ятаючи про те, що рівень релігійних знань та зв’язаних з релігією понять є не дуже високий, особливо в молодих учителів. Вже майже перед самим від’їздом до Риму о. Іван встиг ще взяти участь і бути прелегентом на організованому Клюбом греко-католицької інтелігенції вечорі, тема якого була така: «Культ Діви Марії в побожності українського народу». Доповідь супроводжувалась прекрасним концертом марійних пісень та мельодій у виконанні різних мистецьких колективів Львова. Тут хочеться сказати, що Клюб греко-католицької інтелігенції старається використати кожний приїзд о. Музички до Львова для проведення якогось релігійно-культурного заходу, пов’язаного з нашим християнським календарем. Знаючи і добре розуміючи тутешні потреби в високозмістовному духовному слові, о. д-р охоче йде на співпрацю, маючи для того величезний багаж теологічних знань та подивугідну орієнтацію в християнській морально-етичній та естетичній проблематиці. Власне тому всяка радіо- чи теле-або газетна інформація про те, що в плянованому заході візьме участь о. Музичка, стягає масу слухачів. Це є переконливим доказом того, на скільки потрібні й бажані для вірних українських церков такі культурно-освідомлюючі заходи. Вони розбудовують віру теоретично і розширюють кругозір людей з питань культури нашого обряду.
Бажанням о. Музички в таких випадках є, щоб на цих заходах були присутні представники інших конфесій. З ними о. д-р відразу знаходить спільну площину для тихої, примирливої бесіди в присутності мирян, і це поєднуюче впливає на поставу окремих людей або груп з розсварених українських конфесій. Кожний виступ, кожна приватна бесіда о. Івана має завжди одну мету: піднесення рівня релігійних знань та християнської свідомости у тих, що його слухають.
З жалем мусимо ствердити, що справами активної співпраці з мирянами зовсім не цікавиться наш церковний провід. Тому різні організації та інституції наввипередки одні перед другими стараються використати величезну теологічну і світську ерудицію та й добру волю о. Музички під час його кожноразового приїзду до Львова. Розуміється, що все те, що він робить, так би мовити, понадпляново, робиться коштом його відпочинку, а навіть коштом його не занадто сильного здоров’я.
Така безкорислива самопосвята для добра Церкви і народу заслуговує найвищого подиву і похвали. Його здисциплінованість і велике почуття обов’язку перед поставленою задачею — це напевно найшляхетніший спадок по службі в Дивізії «Галичина». Багато з них, бувших дивізійників, що в час війни життя своє молоде на жертовник нації клали, в пізніших часах, помінявши зброю, не перестали боротися за світло Правди і Христової науки. Такими є о. Іван Музичка з Риму, о. Павло Когут з Маквіллера, о. Іван Шевців з Сіднею і напевно багато-багато інших , яких ще не пощастило нам пізнати, але яких очікує мирянський Львів (та й не тільки Львів), щоб при нагоді їх побуту на рідній землі запросити їх до спільної праці для загального добра. Можливо, що їх, нехай навіть епізодична, тут праця стала б прикладом до наслідування іншими в нашій Церкві.
Добрий приклад, добру ідею варто повторювати в різних варіянтах. Потім вона стає доброю традицією. Власне цю традицію — традицію тісної і систематичної співпраці священиків з мирянами Церква Андрея і Йосифа колись мала. Тепер треба її відновити згідно з потребами нинішнього дня. На жаль, беруться за таку подвижницьку працю тільки окремі душпастирі. Кажу — на жаль, бо жнива великі, а женців мало.
Іван Гречко
Львів
Приєднуємось до сказаного І. Гречком
про справді взірцевого й відданого о. мітрата Івана Музичку.
Редакція
