Свіжий номер

2(502)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Отець крилошанин В. Джиджора – «Людина року»

В листопаді 1982 р. Українське Технологічне Товариство, що об’єднує біля 50 професіоналістів українського походження в західній Пенсильванії, відзначило грамотою о. крилошанина В. Джиджору «Людиною року». Цим відзначенням українська громада у Пітсбурґу вшанувала о. Джиджору за його з посвятою віддану майже 30-літню працю для добра нашої Церкви й української громади. Поруч з цим слід підкреслити й наголосити, що у праці о. В. Джиджори незрівняно багато допомагала і допомагає його дружина Антонія.

Парафія св. Юра, хоч начисляє коло 100 родин, одначе найбільше причинилась до відродження нашої громади у західній Пенсильванії. Наше Українське Технологічне Товариство вже декілька разів робило успішні бенкети та збирало фонди на стипендії, а все робилось за допомогою та безкоштовною працею парафіян св. Юра із їхнім парохом о. крилош. В. Джиджорою, які не жалували своєї праці і труду для загального добра.

За свої заслуги о. Василь Джиджора одержав у 1975 р. окреме відзначення від їх Блаженства Патріярха Йосифа з титулом «крилошанина».

В грудні 1973 р. у приміщеннях церкви св. Юра відновила діяльність «Самопоміч», Відділ на західню Пенсильванію, а це дало початок на заложення у лютому 1974 р. Федеральної Кредитової Кооперативи «Самопоміч», що її від самого початку морально та матеріяльно піддержував о. крил. В. Джиджора та всі парафіяни. Під цю хвилину парафія св. Юра дала найбільше численний вклад (коли йдеться про вклад на родину) до нашої кредитівки із усіх парафій західньої Пенсильванії. Сьогодні майно цієї кредитівки доходить до 1,750,000.00 долярів.

Ось дещо із життя і праці о. крилош. Василя Джиджори, який народився 30 травня 1896 року у селі Заставці, повіт Підгайці, як найстарший син місцевого дяка. Народню школу закінчив у Заставцях, а в 1908 р. почав відвідувати середню школу (гімназію) у Рогатині й там учився до 1914 року, до Першої світової війни, яка перервала його навчання. Після короткої окупації московськими військами, австрійська влада зайняла знову Рогатинщину у 1915 році та покликала до війська всю молодь, а також молодого Василя. По розвалі Австрії Василь Джиджора вступив у ряди Української Галицької Армії у листопаді 1918 року і з нею пережив найкращі дні великого підйому і тяжку трагедію УГА, повернувшись із великої України додому в 1922 р. Тоді щойно закінчив середню школу іспитом зрілости в Бережанах.

Деякий час працював в українських підприємствах аж доки не був прийнятий до Богословської Академії у Львові в 1925 році. Студії богословія закінчив у 1929 р. Ієрейські свячення прийняв з рук сл. п. Ісповідника Никити Будки, 13 квітня 1930 року.

Отець Василь Джиджора був завідателем парафій у львівській дієцезії аж до Другої світової війни. Під час війни був змушений покинути Галичину і (за дозволом Слуги Божого Митрополита Андрея) виїхав спершу на Словаччину, а згодом до Баварії, де сповняв священичі обов’язки серед наших нових виселенців — по таборах Німеччини аж до 1950 року, до часу виїзду до Америки.

В 1951 р. одержав призначення сотрудника при парафії св. Володимира у Скрентоні, Па., де перебув 33 місяці. В 1954 році був призначений завідателем парафії св. Петра і Павла у Вільмердінґу коло Пітсбурґу і там працював до 15 травня 1962 р. Від цього часу є парохом церкви св. Юрія в північному Пітсбурґу.

За недовгий час отець крилошанин побудував (без боргу та сторонньої фінансової допомоги) гарну нову церкву св. Юра, що її відвідав їх Блаженство Патріярх Йосиф під час візитації Пітсбуржчини 19 травня 1973 року, поставив іконостас із іконами мистця Святослава Гординського і закінчив оформлення храму Божого в українсько-візантійському стилі.

О. В. Джиджора додержується ввесь час приписів Синодів УКПЦ та не дозволяє на відправи в англійській мові. Від початку піддержує Патріярхальний рух на терені Пітсбуржчини та допомагає мирянам у переведенні ряду важливих імпрез. Допомагає у збірках та сам щедро жертвує на Патріярший Фонд. Вже понад 28 років працює над відродженням громадсько-національного життя українсько-руської громади Пітсбуржчини.

Приготовляє плян для побудування дому для старших віком українських людей у Пітсбурґу. З нагоди надходячого ювілею 1000-річчя хрещення Руси-України плянує розмалювати всередині церкву св. Юрія, включаючи образи хрещення та львівського собору св. Юра.

С. М. Тимяк

Поділитися:

Популярні статті