Отець-мітрат Володимир Андрушків відзначив 50-ліття священства

29 червня 1986 р. сповнилось 50 років з дня свячення о. Володимира Андрушкова, яке довершив Ісповідник Віри, Владика Никита Будка. Це особлива подія в житті Ювілята о. В. Андрушкова. В цей день, у неділю, 29 червня 1986 р. широка українська громада Коговзу, Вотервілту, Трої, Амстердаму та Олбані святочно відзначила ювілейну дату о. Володимира Андрушкова.

У неділю, о третій годині пополудні була відправлена торжественна Служба Божа у церкві свв. Петра і Павла в Коговз, яку відправив ювілят о. мітр. Володимир Андрушків у сослуженні: о. Теодора Гуманицького, о. Богдана Карася, о. Петра Огірка, о. монсеньйора Йосифа Шаловки, о. Лева Любинського. Також присутніми були латинські священики: о. Річард Дибан, о. Й. Келлі, о. Маріо Паціні. Дияконував о. диякон Богдан Тарнавський. Службу Божу співав церковний хор під дириґентурою сестри Лаври, ЧСВВ, Церква була вщерть заповнена вірними. В церкві проповідь, присвячену ювілятові, виголосив о. Теодор Гуманицький. Багато учасників приступило до Святого Причастя. На закінчення Служби Божої хор і вірні співали ювілятові о. В. Андрушкові многолітствіє.

Після цього о годині 5:30 вечора відбувся святочний бенкет на пошану дорогого ювілята о. Володимир Андрушкова у люксусовому приміщенні «Американа Інн» в Олбані. У бенкеті взяло участь біля 400 осіб, це були не тільки парафіяни з Коговзу, але також з уже згаданих інших місцевостей, як також були представники українських церковних організацій та інституцій; були представники від Релігійного Товариства «Св. Софія»: д-р Рома Навроцька, д-р Роман Осінчук і д-р Кліш; від журнала «Патріярхат» та Українського Патріярхального Товариства — Микола Галів; з шкільних товаришів ювілята були Богдан Бігус з Торонто і Роман Крупка з Нью-Йорку. На бенкеті було багато священиків нашої Помісної УКЦеркви, а також латинські — о. Броніслав Й. Мендель й інші, а з Української Православної Церкви був о. Володимир Пашко з паніматкою.

Бенкет відкрив, вітаючи дорогого ювілята о. мітрата Володимира Андрушкова та всіх присутніх, голова ювілейного комітету Волтер Коляковські й дальше керування бенкетом передав о. монсеньйорові Петрові Федорчукові. Дальше слідувала молитва, яку провів о. Стефан Джулій, а потім церковний хор виконав під диригентурою сестри Лаври, ЧСВВ, низку українських пісень, починаючи молитвою, що в цілому додало святочно-дружньої атмосфери. Несподіванкою був виступ у мистецькій частині програми бенкету соліста Метрополітальної Опери в Нью-Йорку Андрія Добрянського (бас), який ефектовно виконав декілька українських народніх пісень. У мистецькій частині ще виступали дві сестри Бродило — Марія і Марта, які продеклямували по-українському вірші та виконали кілька народніх танків.

Головну промову, присвячену ювілятові, виголосив о. монсеньйор Стефан Гриньох, який коротко наголосив життєвий шлях ювілята о. Андрушкова. Зі словом-спогадом про ювілята виступив о. Йосиф Шаловка і з гумором розповів про часи, як о. В. Андрушків був префектом семінарії. Листа-привіт від о. архимандрита Івана Гриньоха прочитав о. Петро Огірко, а листа-привіт від о. архимандрита Йосифа Петерса з Баварії у німецькій мові прочитав і переклав також на англійську — о. Ервін Швайгардт. Від Товариства «Свята Софія» вітав Ювілята д-р Роман Осінчук, а від журнала «Патріярхат» зорганізованого Патріярхального мирянського руху та маєстра Йосипа Гірняка, Микола Галів. Ювілята окремо привітав мейор міста Коговзу Роналд Канестрарі. На закінчення бенкету говорив сам Ювілят, який подякував Комітетові за улаштування бенкету, виконавцям і усім учасникам, що прибули. Подячну молитву провів о. Богдан Смик і при тому виголосив коротке вдумливе заключне слово.

Фактично 50-річчя священства — це особлива нагода в житті ювілята, яка повністю заслуговує на окреме відзначення. При цій нагоді можна проаналізувати та підсумувати пройдений шлях праці Ювілята у Божому Винограднику для спасіння людських душ та росту й розвитку нашої Помісної УКЦеркви.

50-ліття священства — це довгий і нелегкий шлях, який прийшлось пройти о. мітр. Володимирові Андрушкову. Це були не тільки хвилини піднесення і радости, не тільки ясні погідні свята, але також довгі, довгі будні, виповнені різними труднощами та спокусами, з чим доводилось боротись і виявляти Христову мужність та непохитно вести повірене йому стадо. Доводилось Дорогому Ювілятові не раз плисти проти хвиль, щоб зберегти на належному християнському і національному рівні шлях боротьби українського народу й Української Церкви за наше українсько-церковне «я», щоб обороняти Христову Церкву і свій український нарід. Зрештою, така природа Христової Церкви на землі.

Слід відмітити й підкреслити, що Ювілят о. Володимир Андрушків належить до провідних українських священиків. Він же голова Товариства Священиків ім. св. Андрея, політичний оборонець прав помісности УКЦеркви, громадсько-культурний діяч, добрий і відданий український священик й український патріот. Ювілят, о. Володимир, від самого початку, як тільки появився на волі світлої пам’яти Патріярх Йосиф і висунув ідею патріярхату нашої УКЦеркви, досьогодні твердо стоїть на цих позиціях, бо це святе право нашої Церкви. Під цим оглядом Отець-Ювілят все давав допоміжну руку зорганізованому патріярхальному мирянському рухові, за що йому належить особливо щира подяка.

Отець Володимир Андрушків народився 29 листопада 1906 р. у княжому городі Львові. Батьки Володимира — Теодор і Анна дали йому родинне і глибоко релігійне виховання. Закінчив народню школу ім. Бориса Грінченка у Львові. Учився в Українській Академічній Гімназії у Львові та у Рогатині, а іспит зрілости склав 28 вересня 1931 року в Женицях, у Чехо-Словаччині. Зразу поступив на студії до Католицької семінарії у Пассав — Німеччина. Після двох семестрів перейшов до Колегії св. Андрея у Мюнхені та рівночасно вписався на богословські та філософічні студії в Мюнхенському Університеті, які закінчив 13 листопада 1937 року. Дияконські свячення довершив 29 липня 1934 р. Владика М. Чарнецький, а тайну священства прийняв 29 червня 1936 р. від Владики Н. Будки. До США прибув 9 грудня 1937 р. і одержав першу парафію у Нантікок у Пенсильванії. Згодом в 1938 році був призначений на префекта й інструктора у стемфордській семінарії.

В 1940 році став парохом у Пассейку, де заснував цілоденну народню школу. В 1943 році був знову покликаний до стемфордської семінарії на пароха та інструктора в коледжі. Був також і на інших парафіях, а в 1952 році одержав парафію Святого Духа у Брукліні, де побудував цілоденну парафіяльну школу і зорганізував нову парафію Пречистої Діви Марії в Озон-Парку. В 1967 році перейняв парафію в Коговз, де залишився досьогодні.

На протязі п’ятидесятирічної душпастирської праці о. Андрушків виконував такі функції: 20 років був деканом, духівником Української Ліги Молоді, першим редактором «Шляху», духовним управителем «Провидіння», головою Священичого Товариства св. Андрея, членом Релігійного Товариства Українців-Католиків Св. Софія. За його віддану з посвятою душпастирську працю світлої пам’яти Патріярх Йосиф нагородив його саном Митрофорного Протоієрея.

З 50-річчям священства о. мітрата Володимира Андрушкова вітаємо і бажаємо йому багато Божих ласк, кріпкого здоров’я та довгого життя, дальших обильних успіхів у душпастирській праці на славу Божу, ріст і розвиток нашої УКЦеркви, українського народу та спасіння людських душ. На многі літа, Отче Володимире!

Микола Галів

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt