Пам’ятники тисячоліття

Святкування і відзначування тисячоліття хрещення Руси-України в Українській Католицькій Церкві започатковано зверненням Блаженнішого Патріярха Йосифа до Папи Івана Павла II. Святкування охоплює широку ділянку релігійно-культурного життя Церкви, починаючи релігійним обновленням через виготовлення наукових праць, конференцій, маніфестаціями та з’їздами кінчаючи. Не менше важливим і відповідальним завданням є побудова нових Божих храмів.

Поруч із довголітньою традицією релігійних обрядів ми маємо довголітню традицію української церковної архітектури, про яку свідчать численні архітектурні пам’ятники на Україні.

Треба відмовитися від разячих зразків архітектури, коли церкви в Україні були проектовані чужими, латинськими архітекторами. Тодішні церкви виглядали радше як костели, а не українські церкви. До речі, також і в Америці є такі зразки, де латинську повздовжню будівлю із двома вежами на фронті «прикрашували» двома чи трьома куполами. Вони ніяк не можуть репрезентувати української церковної архітектури, це скоріше архітектурна карикатура.

Плекання та збереження традиції української церковної архітектури має величезне значення, якщо наші храми мають підкреслювати 1000-ліття хрещення України у східньому обряді, як невід’ємну частину Східньої Церкви.

В наслідок трагічних обставин наша, колись одна Церква, поділена на дві: православну та католицьку. В екуменічному процесі наші обидві Церкви повинні зійтися, щоб вони були однією Церквою. Започаткування Митрополитом Андреєм відчищення нашого обряду від латинського та впровадження київських напівів у Богослужбах (яке так гарно пропагує о. З. Нарожняк) є правильним кроком для правдивого зближення братніх церков, чого всі українці так щиро бажають. Збереження української архітектурної традиції в будові Божих храмів має надзвичайну вагу та повинно стати доказом культурної ідентичности, яка притаманна всім українцям. Всяке намагання латинізації як обряду, так і архітектури церков, чи змагання порізнити українців-католиків із православними, твердження, що, мовляв, українська католицька церковна архітектура відмінна від православної, не має жодних дійсних та історичних підстав. Українська архітектурна та церковна традиція постала та виявилась самобутньою ще далеко ПЕРЕД БЕРЕСТЕЙСЬКОЮ УНІЄЮ З РИМОМ.

Не було випадку, щоб хтось відчував потребу змінювати архітектуру якоїсь церкви, змінювати архітектурні форми, заложення функціонального пляну тому, що вона стала уніятською. Церковна політика, намагаючись відокремитись від всього, що «зі Сходу» та має східній характер, виявляє незнання проблеми.

Деяким католикам трудно зрозуміти, що ми, українці, до 1596 року, до унії, БУЛИ ОДНЕ ЦІЛЕ, один народ, один обряд, мали одну архітектурну традицію!

Задумане спільне святкування 1000-річчя повинно нас, якщо не об’єднати, то щонайменше зблизити.

Папа Іван Павло II нещодавно проголосив св. Кирила та Методія «співпатронами Европи» («Америка» 15 січня 1981 p.). Факт цей підказує нам пригадати діяльність цих «апостолів слав’ян» далеко перед офіційним хрещенням чи удержавленням християнства в Україні. Знаємо, що християнство було в Україні довгі роки ще перед 988 р. — хрещення України, яке прийшло зі Святої Землі через Візантію.

Також християнство просякало в Україну з Болгарії. Це була одна знана дорога. Південні береги України над Чорним морем мали Грецькі колонії, які на півдні України були християнськими, з якими Україна мала не лише тісні торговельні зв’язки, але також і культурні — християнські. Друга дорога, що нею християнство проходило в Україну, це дорога апостолів св. Кирила та Методія. Знаємо з історії про східній обряд на землях теперішньої Чехословаччини, але теж найновіші повоєнні досліди архівів та археологічних розкопок довели, що східній обряд існував також у 9-му чи 10-му сторіччях у Польщі. Це офіційно підтвердили польські католицькі видання (Люблинський Католицький Університет). Польща під натиском загрози знищення з сторони німців прийняла латинство та перейшла у латинський табір. Слав’янський, східній обряд було зліквідовано, але в культурно-мистецькому житті він затримався на якийсь час в східній іконографії, доказом чого є ікони в латинських костелах (Краків, Люблин). Спеціяльне почитання Богоматері у Польщі — це ще один слід східнього християнства.

Беручи це все до уваги, із пригадкою про святу Ольгу та відомі договори князя Ігоря із Візантією, де згадується наявність українських купців християнської віри, можемо сказати з певністю, що дата 988 є радше офіційною. Але святкування мусить бути відзначене якоюсь датою, а нею є якраз 988 рік — офіційне удержавлення християнства св. Володимиром Руси-України.

Повертаючись до питання святкування 1000-річчя будовою нових Божих храмів, треба відмітити, що деякі парафії включились в цю програму, підпадаючи під вплив розголосу, щоб легше зібрати фонди на будову церкви. Коли у підборі проекту, «дизайну» нової церкви не придержуються української архітектурної традиції, тоді така парафія не має морального права підписуватись під 1000-річчям. Твердимо, що існує лише ОДНА українська традиційна церковна архітектура, немає якоїсь «уніятської» чи «католицької» архітектури на Україні! Усування іконостасів, улаштування образів хресної дороги, намагання поставити престіл на середині церкви, центрального пляну будови, навіть якщо б і було поставлено зверху якісь куполи чи бані, така будова не є і не може бути реклямована та признана зразком української церковної архітектури із заховуванням традиції східніх церков.

Ми, українські архітекти, вже раз протестували проти викривлювання та спотворювання української архітектури.

Тому я невимовно радий, що мені дозволено дотримуватись української архітектурної традиції у проекті нашої церкви в Люрді, Франція. Несподівано навіть для наших отців французька влада апробувала мій проект церкви, основаної на пляні хреста, з якого середня частина найбільша та найвища, цілий корпус завершений п’ятьма банями, з яких середня буде найбільшою та найвищою. Цей оригінальний проект, що так рішуче відрізняється від всього, що побудовано в Люрді, буде голосно свідчити про українську присутність. Правдивий пам’ятник 1000-ліття хрещення України, задуманий невсипущим отцем Василем Приймою, парохом південної Франції, який зорганізував світову збіркову акцію. На його заклик відізвалися тисячі ентузіястичних жертводавців з усіх українських поселень. Будова церкви добігає до кінця та, якщо отець Прийма ще дозбирає кінцеві фонди, посвячення зможе відбутися в липні цього року. Кошт будівлі сягає одного мільйона американських долярів.

«Свобода» від 19 листопада та 26 грудня 1980 року зробила мені велику несподіванку, помістивши святочні різдвяні побажання о. Казимира РОШКА із Назарету, в яких заповіджено будову церкви св. Андрея в Єрусалимі та вміщено світлину проекту автора цих рядків. Отець К. Рошко є нашим священиком, що перебуває в Назареті, де веде українську католицьку місійну станицю імени Христа-Юнака. Ця станиця є частиною екуменічного осередку св. Атаназія в Чікаґо, який завершує Місійний Апостолят св. Андрея під керівництвом о. шамбеляна Ярослава Свищука. Це все обсяг місійної праці єпархії св. Николая в Чікаґо, яку започаткував та створив покійний владика Ярослав Габро.

«НОВА ЗОРЯ» із 28 грудня 1980 року помістила лист о. Рошка п.н. «Листи з Назарету», де він пише, що Апостольська Делеґатура в Єрусалимі хоче відступити частину своєї площі (на Оливній Горі) для будови нашої церкви та що апостольський делегат доручив о. Рошкові полагодити цю справу у Ватикані. Отець Рошко був прийнятий Кардиналом Рубіном, префектом Конґреґації для Східніх Церков та Папою Іваном Павлом II. Справа площі тепер на добрій дорозі, бо кардинал В. Рубін обіцяв щиро зайнятися цією справою. Тепер слово за всіма українцями доброї волі та жертвенного серця, що бажають допомогти в цьому ділі.

Проект церкви в Єрусалимі центрально заложений із семи банями упрощеної форми у традиційній силюеті. Архітектоніка церкви складається із поступово нагромаджених архітектурних мас, з яких долішня має чотири бані на чотирьох рогах, а верхній архітектурний корпус складається із трьох об’ємів, з яких середній є найвищим та найбільшим, а два бічні — нижчі, неначе рамена потрійної основної композиції, завершеної трьома банями. В архітектурних деталях проект має упрощені, оригінальні форми, що виводяться із українських традиційних архітектурних форм, де гра» світла та тіней, простих та круглих ліній є у постійному контрасті. Бані запляновані у восьмикутному пляні. Це все дає цікавий ансамбль самобутнього характеру української архітектури. Всередині очевидно буде функціональний плян з іконостасом, крилосами і хором напроти святилища.

Затримання основної традиційної функції та традиційної архітектурної композиції наших церков стало невідкличною вимогою мого проекту та будуть, з Божою поміччю, належним і гідним пам’ятником відзначення тисячоліття.

Я завжди обстоював і обстоюю задержання традиції в архітектурі наших церков, яка не може бути запереченням модернізації архітектури.

Модернізація може полягати лише на ужитті нових модерних матеріялів, технічних удосконалень, конструкційних методів, нового огрівання та охолодження, але архітектурна ком позиція традиційного функціонального пляну церкви, композиція архітектурних об’ємів мусить залишитись.

Том у тепер треба допомогти отцеві Рошкові зібрати потрібні фонди на будову церкви в Єрусалим і, місці чи не найдорожчому для нас.

Хто має бажання допомогти здійсненню заплянованих церков, просимо слати пожертви на подані адреси:

Rev. Casimir ROSKO
Ecum. Christ Child Center
27 * 403 NAZARET, ISRAEL.
St. Athanasius Ecumenical Center
2208 West Chicago Avenue
CHICAGO, Illinois, 60622, U.S.A.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>