Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Папа Іван-Павло ІІ відзначив проф. д-ра Володимира Жилу

На прохання Апостольського Екзарха, Преосвященнішого Владики Платона Корниляка, Вселенський Архиєрей Іван-Павло II найменував Вельмишановного професора д-ра Володимира Жилу Лицарем Ордену св. Григорія Великого.

Грамоту найменування підписав Кардинал Анджельо Содано, Державний Секретар Ватикану.

Текст грамоти подаємо в перекладі з латинської мови.

* * *

Вселенський Архиєрей Іван-Павло II

Щирим серцем погоджуємося з представленим Нам проханням, з якого довідуємося, що Ти добре прислужився для добра Церкви, для католицької справи і поширення її, і щоб дати Тобі видиме свідоцтво нашого вдячного признання, вибираємо Тебе, Володимира Жилу, з Апостольської Екзархії для українців у Німеччині, на Лицаря Ордену св. Григорія Великого, найменовуємо і це урядово проголошуємо та наділяємо Тебе дозволом користуватися всіма привілеями, що зв’язані з цією гідністю.

Дано в Римі, при св. Петрі 12 грудня 1992 року

 Проф. д-р Володимир Жила – його внесок у церковне життя

Проф. д-р Володимир Жила народився в українській католицькій сім’ї. По матері він споріднений з видатним українським священиком Олексієм Заячківським. Бувши учнем початкової школи, а згодом гімназистом, В. Жила глибоко цікавився релігією і з цього предмету мав найвищі оцінки.

Після Другої світової війни, під час перебування в таборі переміщених осіб у Філляху (Австрія), доклав багато зусиль, щоб заснувати там католицьку громаду.

1948 року, живучи в Сан-Пабльо в Бразілії, був Проф. Володимир Жила головою комісії для утворення української католицької церкви в Сан-Каетанодо-Суль. У травні 1951 р. відвідав Папського Нунція Дом Карльоса Кіяро, обстоюючи утворення української єпархії у Бразілії з центром у Курітибі (Парана). В листопаді 1951 року їздив з українськими прочанами до Жундіяї в околицях Сан-Пабльо, де священик Йосиф Скульський відправив українську Святу Літургію для бразілійців; В. Жила промовляв у радіо про мучеництво Української Католицької Церкви. Ця промова викликала велике зацікавлення в Жундіяї та Сан-Пабльо, а вістка про прощу дійшла до сан-паблівського Кардинала Моти, який запросив В.Жилу до себе, щоб той повторив промову йому особисто. Слухаючи її, великий бразілійський духовник обтирав сльози з очей, мовивши: «Схиляю голову перед новітніми мучениками на Україні». Перебуваючи в Канаді, 1952 р. В. Жила взяв участь у відзначенні — розповідями й піснями — переслідування Української Католицької Церкви в Україні, що влаштувала Українська католицька рада в Манітобі. Промовляючи на цьому відзначенні, Володимир Жила сказав, що коли накреслити шлях історії більшовицького переслідування українських католиків, починаючи від революції 1917 року, виявляється, що українська нація провадила безперервну боротьбу за свої національні права та політичну незалежність.

Він теж ствердив, що російський більшовизм виявився найголовнішим ворогом українців у їх боротьбі за волю. У роках 1932-33 більшовики зорганізували голодомор, щоб зламати український спротив, внаслідок чого загинуло від 7 до 10 мільйонів людей, включно з більшістю інтелігенції.

В. Жила пояснив, що, поновлюючи репресивні методи Петра І та інших царів, кампанію брутального переслідування продовжували деспотичні радянські елементи, також і під духовним керівництвом московського православного патріярха.

Перебуваючи в Мюнхені в 1980-их роках, проф. д-р В. Жила дав поважну допомогу Єпископові Платонові Корнилякові. Написав критичну статтю про поліхромію української церкви в Мюнхені. Ця одинадцятисторінкова розвідка вийшла спочатку в США в українському журналі «Нотатки з мистецтва» (Україніян Арт Дайджест), а згодом в одному мистецькому журналі на Україні. Також була перекладена на німецьку мову й опублікована в журналі «Дер Крістліхе Остен». 1989 року вийшла брошура В. Жили «Україніше Католіше Бішовскірхе Марія Шутц-Ст. Андреас, Мюнхен». У цій 52-сторінковій брошурі вміщено текст з описом церкви та численні ілюстрації її мистецького оформлення. Того ж року вийшла ще одна публікація. На відзначення 30-тої річниці установлення Апостольського Екзархату в Мюнхені та 30-ліття хіротонізації Єпископа Платона Корниляка вийшла 394-сторінкова книжка д-ра В. Жили «Дас Апостоліше Екзархат ін Дойчланд унд Скандінавієн» («Апостольський Екзархат у Німеччині і Скандінавії»). Ця книжка має ювілейний характер у сполученні з дослідним матеріялом. У ній описані найважливіші досягнення Єпископа Платона Корниляка, його духівництва та парафіян за останні 30 років.

Таким чином, починаючи зацікавленням за шкільних років, далі працею після Другої світової війни та діяльністю в Бразілії, в Канаді й Німеччині і, нарешті, діяльністю дозрілого науковця, проф. д-р Володимир Т. Жила неухильно підтримував церковне життя.

При цій нагоді хочемо згадати і про інших. 1962 року Папа Іван XXIII, на прохання Владики Екзарха, відзначив титулом Лицар Командор Ордену св. Сильвестра Папи проф. Ігнатія Мартинця; 1964 року від Папи Павла VІ отримали таке відзначення три інші громадяни: проф. Степан Шах, д-р Ярослав Гинилевич і ред. Мирон Коновалець, а ще перегодом відзначення з Ватикану отримали проф. Степан Бобеляк, д-р Володимир де Говора-Дрогомерецький і мгр Євген Рен.

І ще окремо хочемо згадати, що Лицар Командор Ордену св. Григорія Великого був проф. д-р Володимир Янів, Президент Українського Християнського Руху і ректор УВУ.

Поділитися: