Минуле відкривається нам у різний спосіб, передовсім в історичних документах чи переконливих хроніках, але близьким воно стає тільки в емоційному пережитті. В цьому світлі події оживають, дозволяють наблизитися і відчути дихання цілої епохи. І ніщо так не відтворює її дух, як спів. Іноді це таїнство в буквальному розумінні народжується з пожовклих рукописних співочих пергаментів, «немов Афродіта з піни морської» – так міг би написати бароковий поет, вшановуючи античний спадок. І саме таким мистецьким подарунком стали віднайдені в архівах нотовані свідчення партесного співу кінця XVII століття із Супрасльського монастиря. Зазначені партесні твори незабаром будуть опубліковані у видавничій серії «Київське християнство» Українського католицького університету. А не так давно, в 2018 році, у цій же серії з’явилася ще одна важлива пам’ятка цього монастиря – ірмоси, опубліковані за Супрасльським ірмологіоном 1598 – 1601 рр.1 Анонсована публікація Супрасльських партесів кінця XVII століття, або так званих супрасльських кантиків, підтвердила не лише еволюцію духовної музики в ареалі Київської митрополії, а й знакову роль маленького містечка. Варто зазначити, що, згідно з наявним найдавнішим переписом його жителів (1897 р.), тут налічувалося всього 2459 осіб. Імовірно, не набагато більше їх було і в попередні віки, проте ключову роль відіграв Супрасльський Благовіщенський монастир, заснований наприкінці XV століття.
Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.
Також можна придбати електронну версію часопису.
