Програма руху була досить широкою і тому, можливо, було важко окреслити, до чого цей рух змагає. Були справи обрядові, звичаї та ритуали, запеклі протистояння щодо календаря, мови богослужінь, але був і спротив щодо Ostpolitik Ватикану. Були питання, пов’язані з допомогою підпільній Церкві, проблема іменування єпископів без консультацій із Патріархом Сліпим і протести з цим пов’язані, право скликати Синод єпископів. Під назвою руху «за патріархат» насправді стояло багато проблем, і не можна казати, що цьому рухові йшлося тільки про патріархат. Варто згадати й екуменічні старання, бажання бодай солідаризуватися з нашими православними братами. Як я вже казав, програма руху була досить широкою.
У 70-их роках виник ще ряд питань, які треба було вирішувати, зокрема, 1000-ліття Хрещення, підтримка дисидентів у СРСР – була реакція на події. Увесь час велася інформаційна робота: скликання конференцій, видання книжок, не кажучи вже про сам журнал «За Патріярхат».
Повний текст інтерв`ю читайте в друкованому журналі
