Підсумки на переломі 1986-1987 років

І так закономірно, поволі відходить, невідклично й безповоротньо, утомлений — погасаючий 1986 рік. Погас рік, як погасає із заходячим сонцем утомлений Божий день. І так, у присмерку ночі, після втоми, перед нічним відпочинком, майже кожна логічно думаюча людина робить підсумки пройденого дня, щоб з ясністю завтрашнього пляну зустріти народження нового дня. Це ж логічно і природньо.

Так і нам, себто журналові «Патріярхат», належить, з погасаючим 1986 роком і кінцевим роком другого десятиріччя появи журнала, зробити підсумки пройденого і зустріти з новими плянами і завданнями наступний, новий 1987 рік. Звичайно, що це нелегке завдання. Воно радше буде схематичне, ніж послідовно точне. Прийдеться тільки зробити деякі натяки і тут, і там, те та інше наголосити.

У наших загально поверхових підсумках слід з радістю відмітити, що ми, себто наші Вельмишановні Читачі, віддані кольпортери, дописувачі й співробітники, мистці, редакція й адміністрація успішно працювали для точної і безперебійної появи журнала «Патріярхат». Ми вже не раз зазначали й підкреслювали, а тут ще раз повторимо, що журнал міг під графічно-мистецьким і змістовим оглядом так безперебійно появлятись завдяки нашим спільним зусиллям.

На цю базу спільних зусиль складаються наші Вельмишановні Читачі, високоцінені щирі пожертви на пресовий фонд журнала, безкоштовна праця адміністрації, кольпортерів, дописувачів та мистецьких співробітників і редакції. Під цим оглядом, це є справді унікальна база журнала, яка йому забезпечувала 20 років безперебійне життя.

В тракті нашої праці ми все звертались і звертаємось та просимо наших мирян, щоб вони «впустили» в хату журнал «Патріярхат», щоб впустили нові ідеї, щоб наше релігійно-церковне життя не було тільки машинальним, але глибоко роздумуваним. Можливо, часом непрошений вами журнал «Патріярхат» силою вривався до вашої хати, бажаючи бути не хвилевим, але постійним вашим гостем, стати помічним у відповіді на багато складних релігійно-церковних питань. Просимо, не викидайте, а щиро прийміть його і запізнайтесь з його змістом. Порушені в ньому проблеми не раз можуть вас хвилювати, але це вас примусить думати…

Тематично журнал «Патріярхат» обмежується виключно до релігійно-церковної тематики, заторкуючи найбільш актуальні питання нашої Церкви. Його видавцями і редакторами є миряни, і журнал є незалежним від будьяких політично-партійних чи групових організацій, незалежний від парафій, єпархій, митрополій і владик. На його сторінках помішувались і поміщуються статті на актуальні, релігійно-історичні й церковні теми.

Зокрема журнал намагається формувати релігійно-церковну думку мирян. Основною ціллю журнала було і дальше залишилось, у першу чергу нести і поширювати ідею патріярхату Помісної УКЦеркви, яку відпорошив і поставив на форум Вселенського Собору Ватиканського II св.п. Патріярх Йосиф.

Журнал докладає всіх зусиль, щоб ідея патріярхату Помісної УКЦеркви була постійно творчо-діюча і щоб його визнала Апостольська Столиця.

Наш журнал, який спочатку почав появлятись неперіодично під назвою «За Патріярхат», а вже останніх десять років появляється періодично під назвою «Патріярхат», кінчає своє друге десятиріччя, себто майже 20 років безперебійної появи. Це в наш час і на наші обставини немале зусилля і немалі осяги, а зокрема, коли йдеться про українське друковане слово з дуже специфічною й обмеженою релігійно-церковною тематикою.

За час майже двадцяти років журнал «Патріярхат» здобув собі заслужене право громадянства в українській діяспорі. Нам не доводиться говорити і визначувати його змістовий рівень. Це залишаємо за нашими читачами. Але поруч з цим бажаємо підкреслити, що його широка почитність (чотири тисячі) також говорить за себе багато.

Тут слід відмітити, що журнал «Патріярхат» поширений не тільки у всіх місцях української діяспори у вільному світі, але його уважно чигають в Україні, Польщі, Чехо-Словаччині та Югославії.

Все це разом вимагало чимало вкладу праці, великих зусиль, довгих, довгих годин безкорисної праці. Але в підсумках можна з задоволенням сказати, що вкладена праця має свої успіхи. Мабуть, всім відомо, що цього типу журнал, яким є «Патріярхат», має не тільки ворогів, але також поважних і впливових противників, з якими не було легко змагатись. В цій складній ситуації нам потрібно було здобути собі довір’я громади — мирян, читачів.

Нашим успіхом у цьому змаганні за самобутність нашої Помісної УКЦеркви було і є — говорити правду. Це був наш імператив, і він залишився досьогодні й залишається надальше. Ось цей імператив — говорити правду — став запорукою нашого росту і нашої безперебійної живучости.

Роблячи підсумки, ми не можемо сказати, що все вже є зроблене, що все осягнене. Перед нами ще багато, багато праці. Перед нами неповторне Тисячоліття Хрещення Руси-України, яке вимагає багато зусиль. Тому й надалі просимо вас всіх дальше піддержувати ідеї св.п. Патріярха Йосифа для добра і росту нашої Помісної УКЦеркви й українського народу.

У наших підсумках погасаючого 1986 року ми не можемо забути трагічної події, що сталась 26 квітня 1986 р. в Україні — Чорнобилі, якої не можна обмежити ні в просторі, ні в часі з непередбаченими трагічними наслідками. Пам’ятаймо про цю трагічну подію нашого народу і просім Всевишнього Господа, щоб допоміг нашому народові у тій незрівняній трагедії.

М. Г.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt