Подвижницька місія у Ватикані: життя і служіння отця-салезіянина Романа Самотия

Закінчення.

Початок у попередньому числі

Порядок дня семінаристів був досить щільним, зокрема в 1976 –1977 роках він виглядав так: о 6:15 семінаристи вставали; з 7:10 до 7:40 готувалися до навчання; з 7:40 до 8:15 була Служба Божа; з 8:15 до 8:30 – сніданок; з 9:00 до 9:35 – підготовка до занять; з 9:35 до 13:30 – заняття; з 13:30 до 14:00 – обід; з 14:00 до 15:00 до 20:00 – чергувалися підготовка до навчання і рекреація, а також молитва вервиці; о 20:00 – 20:30 була вечеря і о 21:00 вони йшли відпочивати. В неділю учні вставали о 7:15, не мали занять і, окрім підготовки до навчання та молитви, дивилися кіно. Семінарія мала шість класів. По закінченні учні здавали матуру, і це давало можливість потім іти вчитися до університету.

Нове дихання як для семінарії, так і для всієї української спільноти дало несподіване прибуття до Рима 9 10 лютого 1963 року після 18 років таборів Митрополита Йосифа Сліпого. Він старався надолужити втрачений в ув’язненні час і взявся з кипучою енергією та сталевою волею до роботи. Відразу після прибуття до Вічного міста Йосиф Сліпий відвідав Малу семінарію: «Він застав тоді у Семінарії 108 студентів і був захоплений нею та вихованням, яке давала. Тому вже 26 березня 1963 року звернувся до Префекта Східної Конґреґації Кардинала Чіконіяні, до Папи Івана ХХІІІ і одержав Апостольське письмо (Бреве) підписане під датою 14 травня 1963 року з наданням Малій Семінарії титулу «Папської Української Малої Семінарії св. Йосафата» з правами і привілеями, зв’язаними

з титулами Папської семінарії. Це піднесло рангу школи і поставило її між іншими папськими виховними інституціями та отворило двері для легшого прийняття на дальші студії для тих, що покінчили студії у Малій Семінарії і хотіли студіювати щось інше, а не теологію… Ціль була все та сама – дати середньо- шкільне виховання українським студентам, будучим священикам і провідникам релігійного та культурного життя українського народу з надією, що ті, що не виберуть священства, мимо цього стануть провідниками українських релігійних і культурних товариств і будуть їх провадити згідно з правдивими християнськими засадами», – писав отець-історик Дмитро Блажейовський.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.

Також можна придбати електронну версію часопису.

 

Свіжий номер

6 (488) 2021 6-2021-obklad.sajt