Поезія

Травень

Зорі дрімають на оксамитнім килимі
В урочистій тиші неба краси,
Місяць пестить розквітлі китиці,
Що сіють аромати весни.

Вітер колишеться на ніжній зелені
Й шепоче казки зоряні.
Шепіт його блукає між листям
І розсіває сни золоті.

Помалу будиться ранок…
Сонце, забагривши обрій,
Виграває мельодію весни
І будить життя, повне надій.

Пташки починають ранню симфонію,
Що грається золотом соняшних струн.
Конвалії дзвонять свою мельодію,
Що з леготом вітру несеться вгору.

І пелюстками стелиться у стіп Марії,
Цариці неба й землі,
Звідки сяє світло безсмертне,
Спливають ласки святі.

Прийми, Маріє наші молитви,
Прийми китиці квіток.
Веди стежками за дороговказом,
Який поставив вічний Христос.

1994 Ольга Гриньків

Рідна мова

Рідна мова — спів пташиний,
Рідна мова — сміх дитини.
Рідна мова — колискова,
Рідна мова — серця мова!
Запах квітів, шум колосся,
Стиглих трав різноголосся.
Рідна мова — од молитва,
І в потребі — поле битви.
Рідна мова журавлина,
Безліч мов — вона єдина.
Хто ж тебе не знає, мово,
Бур’янами глушить слово!
Рідну мову гріх не знати,
А ще важчий — забувати!
Душі струни — в рідній мові,
Як дзвіночки писанкові.
Рідна мова — це надія,
Розум наш і наша мрія.
В рідній мові сподівання
Й найніжніші почування!
Рідна мова — берегиня,
Міць держави і твердиня!

Теодора Савчинська
м. Стрий

На Воскресінні

Біжать струмками кольори
Від джерела пречистої снаги,
Від сутности життя нового,
Що воскресає з пороху земного.

Тут є космічна безконечність,
В овалі символічний світ:
Зоря — росинка і сердечність,
У краплях тут любови слід.

Добро тут колосками проростає,
Й красується у квітах дивний сад.
Геометричність — обереги має
Бо писанка — то Воскресіння знак!

Писанкове порання

На світлій зорі Великого Дня
На сонячнім вітрі світання,
У променях неба і в хмарах без дна
Бринить писанкове порання.

Збудилися трави, ожили ліси,
Воскресло життя барвінкове,
А дзвони надії ту велич краси
Вплели в Воскресіння Христове!

Теодора Савчинська,
м. Стрий