Поезія

Шлях до Бога

На світі, знаю, Бог існує.
Та над всіма людьми панує.
І в нього хочу я просити
Життя щасливе нам створити.

Дуже важкі часи настали,
У час відродження держави.
Тому й звертаємось до Бога —
У нас в житті одна дорога.

До Бога ця веде дорога.
Від Нього буде допомога.
Лиш Він врятує від біди
І вкаже шлях, яким іти.

Якщо ми дійсно Божі діти.
То годі нам в пітьмі сидіти.
Пора вже шлях цей віднайти,
І йти до світлої мети.

Сидіти досить, склавши руки,
І бачити одні лиш муки:
Страждання бідних і старих.
Поневіряння молодих.

Нам всім потрібно мирно жити,
Щоб Божу ласку заслужити.
Та шлях до Бога свій знайти
Повинен кожен: я і ти.

м. Підгайці
Леся Нікітюк

Пісня Україні в 7-му річницю Незалежности

Рідна Україно, це ж знову Тобі,
Бо кому ж буду пісню складати?
Хоч Ти самостійна й на своїй землі.
То ворожий вітер віє з-за хати.
Віє і дме з усієї сили Й піском засипає очі.
Щоб Ти не бачила, коли день.
А коли зближається темрява ночі.
Щоб Ти забула сонце золоте.
Забула блакить ясного неба
Й пішла за ворогом там.
Де йому вигідно і треба.
Щоб Ти забула хто Ти є.
Забула славне минуле,
А пішла знову в ярмо
Й одягнула невольничі пута.
Не дай себе звести на манівці.
Не дай себе обдурити знову.
Не вір. що знайдеш грушки на вербі,
А вір, що прийде знову неволя.
Маєш Незалежність — шануй її,
Усіми силами міцно держися
замість незгоди, яка все руйнує
Молитвою до Бога звернися.
Щоби засліпленим очі відчинив.
Як колись відчинив сліпому.
Бо стратити легко те. що маємо,
А будувати треба віками знову.
А віки ті були дорогі
Политі потом, кров’ю й сльозами
жертвами безчисленних Героїв,
Що боролись віки з ворогами.
О, Господи, Ти нам дарував Незалежність,
Даруй ще розум і згоду…
Розцвітай Україно, як на весні цвіт.
Що дарує запах і вроду.
В 7-му річницю Молимо Бога.
Щоб Ти знайшла щастя й долю.
Стала господарем на своїй Землі
Й зберегла Незалежність і Волю.

Ольга Гриньків

Україна

Життєдайне сонце сміється з небес.
Цілющі промені до нас посилає.
Скрізь поля родючі, ліси та луги.
І пташина пісня у гаю лунає.

Ти живеш Україно, на нашій плянеті.
Тут твоє багатство, родючі поля.
Народ миролюбний і талановитий.
Чарівна природа, села та міста.

Після багатьох століть страждання.
До тебе, Вкраїно, воля завітала.
Роками боровся наш народ за щастя.
Врешті Україна вже вільною стала.

Синьожовтий прапор гордо повіває.
Народ України будує державу.
Працює на полю. у шахтах, заводах.
Перешкоди ламає, примножує славу.

Працьовита молодь не наше майбутнє.
Вродливі дівчата, смілі юнаки.
Навчаються в школах, усюди працюють,
І в армії служать наші козаки.

Труднощі великі лякатись не треба.
Дружно працювати та вперед іти,
А мужам державним мудро керувати,
І сміливо разом іти до мети.

Ти будеш жити, рідна Україно!
І біда минеться, добробут настане.
Усміхнуться наші брати українці,
І в наше віконце сонечко загляне.

Підволочиськ, 1995 Мирослав Кривий

Вже немає Тебе…

Вже немає Тебе,
Мій коханий дідусю.
Не дожив, ти наш рідний,
До цих радісних днів.

Не обіймеш мене,
Не покличеш бабусю,
Не побачиш відважних
Повстанців-братів.

Не згадаєш той час,
Як за волю боролись,
України-матусі,
Її вірні сини.

Ти не прийдеш до нас,
Не почуєм Твій голос.
Ти заставив нас в тузі,
Завітай хоч у сни.

м. Підгайці Леся Нікітюк