Поклони

Ударили у дзвони…
Із хат виходили, йшли люди
І в церковцю пішли — на поклони…
Воскові свічі тихо гнуться,
На землю скапують їх сльози,
До неба вогники їх рвуться…
Народ побожний на підлозі
З отцем стареньким б’є поклони
І молиться…
Тихенький шепіт
Всю церковцю сповняє мирно,
Із образа Христос Розп’ятий
На люд свій споглядає вірний
І молитов вислухує…
Народ покірно в груди б’ється
І на коліна припадає,
Відпущення гріхів благає —
І кається душа і гнеться
Перед Всевишнім…
… Боже мій!
Гріхів моїх не пом’яни!
І далі б’є народ поклони
І покаянно дзвонять дзвони
І в церковці тихенький гомін —
 плине: «Претерпівий страсти…
Мій Христе…
О, не дай пропасти!..
Прости, помилуй!..» 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>