Покликані бути пророками

Коли довкола розгул насилля, коли людське безумство, здається, бере гору над мудрістю, а в результаті ллється кров, ми покликані дивитися глибше. Сьогодні як ніколи ми з вами покликані дивитися крізь жорстокість людського серця у напрямку божественного в людині, уникаючи страху, що заражає нас ненавистю, не здатною дарувати життя. В одному зі своїх листів французька філософ і містик Симона Вейль писала: «Якщо у тій темряві, у якій не існує нічого, що можна було б любити, душа перестає любити, відсутність Бога стає остаточною». Ми з вами покликані бути таїнством Його постійної та люблячої присутності в конкретній дійсності людської історії. Сьогодні – важливий для нас час. Сьогодні – наш час, час бути свідками надії – живої і діяльної віри в нездоланну силу любові.

Сьогодні ми схожі на перших учнів Христа, що стояли в смутку і тривозі перед важким каменем витесаного в скелі гробу, перед власним відчаєм та внутрішнім спустошенням, перед простором смерті, який Божа любов перетворила на простір життя та надії для всіх часів та всіх народів.

ПОВНІСТЮ СТАТТЯ У ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЖУРНАЛУ

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt