Празник Покрови Пресвятої Богородиці належить до одного з найстарших Богородичних свят на Україні, яке набрало національного змісту. Це свято бере свій початок в Греції від видіння св. Андрея Юродивого. При облозі арабами Царгороду св. А. Юродивий з своїм учнем Епіфаном сильно молились за врятування міста. Коли вони закінчили Відправу св. Андрій і Епіфан побачили, як від головних входових дверей ішла у сяйві при співі хору Святих Пресвята Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя, і св. Івана Богослова. Приходить до престолу, клякає і при молитві заливається гарячими сльозами. Пречиста Діва Марія встає, здіймає з своєї голови хустку-покров і широко розпростирає над головами народу. Після цього арабська облога опустила місто. Св. Андрей Юродивий і Епіфан зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла рятувати місто. Це чудо скоро рознеслось в народі. Є припущення, що Андрей Юродивий був з походження слов’янином, з південних земель Руси-України.
Празник Покрова святкували греки по упадку Царгороду в 1453 p., а після цього з невідомих причин перестали святкувати. На Україні це свято було дуже культивоване ще за княжих часів. Звичайно, це слід розглядати в особливому культі почитання Богоматері, який на Україні був дуже поширений. Це випливало з того, що в нашому народі було глибоко закорінене богопочитання Богоматері, Вона була посередницею до Всевишнього Бога, заступницею і незаступимою Покровителькою, Яка все дбала про охорону нашого народу. Наші князі ставили в честь Богоматері величаві церкви. Ярослав Мудрий після побіди над печенігами, як подяку Всевишньому і Його Пресв. Матері будує в Києві величавий собор Св. Софію і храм благовіщення. Подібне роблять князі Мстислав, Володимир Мономах й інші. Цей свято-покровський культ Пресв. Богородиці передавався з роду в рід і внаслідок історичних нашарувань поглиблювалось на Україні Богородичне почитання. Ми це бачимо пізніше й за козаччини. На Запорозькій Січі була церква Покрова Пресв. Богородиці з її іконою Покрова. Цей культ спирався не так на зовнішності, але на глибокій вірі до Бога і Пречистої діви Марії. І останньо також Українська Повстанча Армія 30 травня в 1947 р. офіційно приняла й проголосила свято Покрови, що припадає 14 жовтня своїм святом. На жаль чомусь від деякого часу, це свято, зокрема серед Української Католицької Церкви є призабуте. Варто б було його, дещо відпорошити і показати життєдайну силу, збудити цю сильну віру в нашому народі, якою вона була колись.
Постараймось у місяці жовтні зокрема занести наші щирі молитви до Пресв. Богородиці, щоби вона в наш час вислухала наших молитов і розпростерла свій безмежний омофор над нашими землями, над нашою Церквою, яку так безпощадно нищить атеїстична Москва. Молім, щоби Богоматір допомогла і звільнила наші чудотворні місця від комуністичного переслідування і дала нашому богомільному і побожному народові знову вільно приходити у стіп її чудотворних престолів, як Почаїв, Гошів, Зарваниця, Красне й інші.
Як випливає з слова Патріярха, яке було виголошене на Міжнародному Конгресі «Церква в потребі» в Кеніґштайні то наша катакомбна Церква в Україні немов той фенікс з попелу виростає і розвивається, незалежно від безпощадного атеїстично-комуністичного переслідування. Занесім молитви до Пресв. Богородиці, щоби Вона взяла нашу Церкву і народ під свій безмежний покров, нагородила щедрими ласками, а поруч з тим післала нам добрих владик і священиків, які працювали б на славу Божу, і добро нашої Церкви і українського народу.
