«Покрий нас чесним покровом та ізбави нас від всякого зла»

Такий знаменний напис, присвячений Богоматері, висів у церкві на Запоріжжі. Це тільки потвердження окремого культу, ще з княжих часів, до Матері Божої. В цьому культі почитання Богоматері виявляється незрівнянно глибока віра українського народу до Богоматері, як Покровительки, Заступниці та Виконавиці Неустанної Помочі тим, хто тільки до Неї звертається. Вищенаведений напис, що був у церкві на Запоріжжі, є наочним потвердженням цього.

Поруч з цим насувається думка про час почитання Богоматері в нашій Церкві. Якщо поглянути на календар свят, які присвячені почитанню Богоматері, то випливає, що вони не припадають на місяць травень, який в Католицькій Церкві є Марійським місяцем. Знаємо, що латинська Церква мала деякі труднощі з почитанням і доґмою про Богоматір.

У той час, коли у Східній Церкві про культ, почитання і догму Богоматері не було найменшого сумніву,— у нашій Церкві празники почитання Богоматері припадають на: 28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці, 21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці й 14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці. Чомусь останнє свято Покрови Богоматері у нашій Українській Католицькій Церкві є церковним святом, і його завжди переноситься на найближчу неділю після 14 жовтня, тоді, коли в минулому це було великим святом. Не йдеться тут про відкинення Марійського місяця травня, бо він має вже свою традицію і глибоке набожне підложжя, але ми повинні відпорошити і привернути давню традицію почитання Богоматері у вищенаведені свята, бо це, власне, є ті празники, що свідчать про самобутність нашої Церкви і були б спільними для нас, українців-католиків і православних. Зокрема в ці дні на наших рідних землях відбувались великі відпусти у чудотворних місцевостях. Ці питання повинна взяти до уваги і мати їх на увазі наша ієрархія на чолі з Патріярхом Йосифом. Але повернімось до празника Покрови Пресвятої Богородиці.

Не раз постає питання, чому Українська Католицька Церква празник Покрови Пресвятої Богородиці не святкує так величаво і з такою набожністю, як Українська Православна Церква, хоч в загальному серед вірних — мирян православних і католиків є глибоке і належне розуміння празника Покрови Пресвятої Богородиці, про що свідчить не тільки напис в церкві на Запоріжжі, але маємо докази і з новіших часів. Тут можна назвати постанову з 30 травня 1943 р. Української Головної Визвольної Ради, що нею проголошено день осінньої Богоматері святом Української Повстанської Армії, 40-річчя якої відзначуємо в місяці жовтні 1982 р. Це хіба можна пояснити тим, що леґенда про чудесне видіння Богоматері, яке сталось у Влахернській церкві, не має фактичних, канонічних свідчень, а спирається тільки на переказах. До речі, в історії Церкви є багато фактів, які також спираються виключно на переказах. Якщо взятий Старий і Новий Завіти, то вони не були записані зразу, аж щойно пізніше. (Але це знову окреме питання). Звичайно Католицька Церква не заперечує чудесного видіння, що сталось у Влахернській церкві, але також його не наголошує.

Незалежно від всього на основі тих же переказів утривалився і глибоко вкорінився у нашому народі празник Покрови Пресвятої Богородиці. Власне покров — заступництво Богоматері має своє давнє, історичне походження, ще з княжих часів. Князь Ярослав Мудрий побудував церкву, назвавши її св. Покрови, віддаючи український народ під Покров Богоматері, про що згадує митрополит Іларіон у «Слові о законі й благодаті».

До речі, хоч подія про Покров Богоматері згідно з переказом сталася у Царгороді і має грецьке походження, але також є припущення, що це чудесне видіння Богоматері у Влахернській церкві має українське пов’язання. У розповіді про це чудо говориться, як подають грецькі джерела, коли араби в 903 р. обступили тодішню християнську столицю Царгород, у місті було мало грецького війська, і греки попали у великий страх. Вони вирішили зійтися у Влахнерській церкві на передмісті Царгороду і почали щиро з глибокою вірою молитись. Як подає переказ, що тоді жив великий аскет і святець Андрій Юродивий (якому приписують, що він походив з України), і він разом з своїм учнем Епіфанієм щиро молились. Одної ночі Андрій Юродивий з своїм учнем Епіфанієм удостоїлись чудесного видіння у Влахернському храмі, як увійшла до храму Пречиста Богородиця у супроводі Івана Хрестителя, Івана Богослова, ангелів і святих. Пересувалась у повітрі аж до амвону і довго молилась у сльозах. Згодом біля престола зняла з себе омофор і розпростерла — покрила ним людей. Ось цей покров блищав — сяяв над народом. Вістка про це видіння скоро рознеслась в народі, вона додала відваги, сили і віри у свою перемогу.

Знаємо з історії, що на нашу Київську державу часто нападали дикі кочові племена, половці, печеніги, згодом татари й турки, що нищили нашу батьківщину. Тому ми в минулому з такою сильною вірою просили Богоматір її заступництва — покровительства. Подія, що сталась в Царгороді, була також в ті ранні історичні часи відома в Україні. Про це говорить низка наших величавих храмів під назвою «Покрова Пресвятої Богородиці». Цю традицію княжих часів перебрала козаччина і поглиблювала цей культ віри й почитання Покрови Богоматері. Цю традицію перебрала і підтримала Українська Повстанська Армія.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web