Помер перший почесний член Українського Патріярхального Товариства о. мітрат Володимир Білинський

Несподівано, 6 березня 1986 року, в Елленвіл, штат Нью-Йорк, помер на 75 році життя колишній довголітній парох церкви св. Миколая у Пасейку, о. мітрат Володимир Білинський. Господь післав своєму відданому трудівникові легку смерть. Його перехід від туземної мандрівки до вічности, до Божих хоромів, відбувся несподівано й безболісно, швидко й легко. Покійний о. Володимир завжди був готовий стати перед престолом Всевишнього Господа Бога і з покорою сказати, що під час своєї туземної мандрівки все своє творче життя присвятив для служіння й праці у Божому винограднику для спасіння душ на хвалу Божу й добро українського народу. Навіть у пенсійному віці, коли о. Володимир Білинський перебував у Елленвіл, завжди коли було потрібно, допомагав тоді ще живому о. Богданові Волошинові у парафії біля Союзівки.

У вівторок увечері, 11 березня у церкві св. Миколая у Пасейку були відправлені похоронні обряди при участі багатьох священиків і численній участі парафіян. Глибоко вдумливе слово про о. мітрата Володимира Білинського сказав архимандрит чину отців-студитів о. Любомир Гузар, згадавши його непересічні заслуги для нашої Церкви, патріярхальної ідеї, що її висунув Блаженніший Патріярх Йосиф, для Українського Патріярхального Товариства, як також для чину отців-студитів.

В середу, 12 березня ц.р. відбулось закінчення похоронних обрядів. В церкві св. Миколая була відправлена торжественна архиєрейська Служба Божа, яку відправив Митрополит Стефан Сулик при співслужінні багатьох священиків та при численній участі мирян. Церква св. Миколая була вщерть заповнена. Численно зібрались його парафіяни, щоб віддати своєму відданому душпастиреві о. Володимирові останню прислугу та відпровадити його на вічний спочинок.

Слово над домовиною під час Служби Божої сказав о. Степан Чомко. Проповідник у загально короткому, але в глибоко продуманому й вдумливому слові схопив всі головніші події життя покійного о. Володимира. Назвав його виразну біографію, його душпастирську працю, працю для добра і розвитку українського громади, як також для обезпечиневого товариства Союзу українців-католиків «Провидіння», що його у свій час він був головою. Зокрема підкреслив, що о. Володимир Білинський мав великий сантимент до чину отців-студитів, якому записав свій маєток. Він же не тільки допоміг, але доложив своїх зусиль для оснування манастиря для отців-студитів у Пасейку. Слово про покійного о. Володимира виголосив о. Степан Чомко з великим чуттям.

Слід підкреслити, що о. Володимир Білинський не тільки був дбайливий у своїй праці у Божому винограднику, він також цікавився розвитком і ростом української громади. Він завжди мав своє розсудне розуміння не тільки до громадських, але також і до церковних питань. Варто при цьому нагадати один факт, коли у вільному світі, у центрі християнства у Римі появився Блаженніший Митрополит Йосиф Сліпий. Як відомо, Блаженніший Йосиф на другій сесії Вселенського Собору Ватиканського II був висунув питання патріярхату для нашої Помісної УКЦеркви. В той час для багатьох не тільки мирян, але й священиків, це питання було новим і не точно представленим, але о. Володимир був один з перших, який піддержав цю ідею і також був першим, який піддержав мирянский рух у змаганні за Патріярхальний устрій Помісної УКЦеркви. Ось ця щира відданість активної піддержки ідеї патріярхату о. Володимиром Білинським була причиною вияву вдячности українського Патріярхального руху, який обрав о. Володимира Білинського своїм першим почесним членом. До речі, це були початки постання Патріярхального руху, і всі ми були горді, що о. Володимир Білинський з нами і не відмовився, не побоявся стати почесним членом. Мирянський Патріярхальний рух цього не може забути.

Також слід хоч у коротких нарисах згадати особливо цікаві біографічні дані о. Володимира Білинського. Він народився в 1911 році в Ковствілл, Пенсильванія. Коли він був ще малим хлопцем, його батьки повернулись в Західню Україну, у Станиславівську, тепер Івано-Франківську область, де він закінчив народню школу. Середню освіту і богословські студії закінчив у Івано-Франківську. Після цього в 1935 році з рук ісповідника віри, преосвященного Владики Івана Лятишевського, прийняв ієрейські свячення.

Відомо, що в тому часі на північному континенті Америки у США поставала і розгорталась душпастирська праця Української Католицької Церкви. Тодішній єпископ Константин Богачевський звернувся з проханням до Митрополита Андрея Шептицького, щоб йому післати молодих і енергійних священиків. Отець Володимир Білинський був одним з перших у тому пляні, який приїхав до США 1935 року. Першою його парафією була церква в Аліквіппі, після того слідували: Мінеаполіс, Філядельфія, Гадсон, Кайзер, Честер, Гемтремк і остання «зупинка» найдовше у парафії св. Миколая у Пасейку.

Під час своєї душпастирської праці о. Володимир Білинський виявив особливі організаційні здібності. Він зорганізував Лігу української католицької молоді, яка на початку охоплювала 125 молодих хлопців і дівчат. Треба згадати, що Ліга української молоді провела корисну працю. У своїй праці о. Володимир дбав про виховання української молоді. З цією метою він заснував цілоденні школи в парафіях Честер, Кайзер і Пасейк. Також треба відмітити, що о. Володимир чимало часу, праці й своїх зусиль віддав для Союзу українців-католиків «Провидіння», будучи на посадах предсідника, духовника й голови. Крім цього він був дієцезальним консультором та водночас духовним опікуном Асоціяції української католицької преси і редактором «Місіонаря». У Пасейку побудував гарну нову церкву св. Миколая і цілоденну школу, до якої на учителів запросив сестер-служебниць.

Так в особі о. мітрата Володимира ми втратили відданого з посвятою душпастиря, працівника у Божому винограднику, доброго організатора, багатотрудиву й чесну людину та українського патріота. Отець мітрат Володимир Білинський за свою віддану з посвятою працю на славу Божу і добро Української Католицької Церкви та українського народу заслуговує на особливу пам’ять про нього, яка напевно залишиться надовго між нами, зокрема серед організованого Патріярхально­го мирянського руху. Отця Володимира похоронено на українському католицькому цвинтарі св. Духа у Гемптенбурґу. Хай гостинна американська земля буде йому легкою.

М. Галів

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt