У попередньому числі журнала «Патріярхат» була подана тільки вістка, що 3 квітня 1995 p., на 74-му році життя, у Філядельфії помер довголітній член Українського Патріярхального Товариства в США Теодор Крочак. У цій замітці бажаємо хоч коротко згадати його нелегкий життєвий шлях. Покійний Теодор Крочак народився 1921 року у селі Сороки, біля Львова. Його велика любов до своєї поневоленої батьківщини штовхнула стати в ряди Організації Українських Націоналістів, якої було виразне спрямування боротись за свободу і незалежність українського народу. До речі, це був час, коли майже вся свідома у той час українська молодь на західніх землях України опинилась у лавах ОУН.
Перед першим приходом більшовиків на західні землі України Теодор Крочак подався на Захід. Хоч гітлерівська Німеччина поділилась, як союзники, з більшовиками польськими землями, то все ж таки Німеччина наполегливо готувалась до дефінітивного нападу на Радянський Союз. У німецькому запіллі йшла у різних напрямках підготовка до того зудару. Націоналістичний провід, який у той час перебував на Заході, мав свої пляни. У зв’язку з тим формувались окремі похідні групи, які мали спрямовання на Схід. У тому вбачались промінчики визволення України, але Гітлер мав свої пляни. Теодор Крочак зголосився до Легіону під командуваням Романа Шухевича, у якому мав рангу чотового. Це був 1941 р. На жаль, цей Легіон не зайшов далеко на Схід, бо німці скоро його розв’язали, і хто не встиг втікти, попав до гітлерівських млинів смерти — кацету. На жаль, не оминув цих млинів смерти покійний Теодор, який спершу сидів у концтаборі Авшвіці, а згодом у Біркенау і Мавтгавзені.
Теодорові Крочакові, за Божою допомогою, вдалося вийти живим, його визволила Американська Армія. Після капітуляції Німеччини Теодор опинився у таборі втікачів у Реґензбурґу. Він, як добрий військовик, а зокрема кацетник, мав перед американськими чинниками більші можливості. Таким чином Теодор очолив таборову поліцію у Реґензбурзі. Це була одна з ключових позицій тодішнього таборового життя. До речі, табір у Регензбурзі був одним із більших таборів із добрими мешканевими умовинами, у якому жили різні національності. Теодор належав до підприємчивих людей і де тільки міг, то допомагав тим, які тої допомоги потребували. Він дальше активно працював у мережі ОУН і як в’язень концентраційних таборів, стає членом Т-ва Політичних В’язнів.
Переїхавши до США, поселився у Філядельфії. Щоб вдержати родину, працює в інженерії і дальше безперебійно займається громадською працею. Деякий час був активним головою СУМА у Філядельфії, а згодом був головою Пластприяту, для якого віддав чимало відданої праці.
Т. Крочак тут, в США, включився у політичну працю середовища Української Головної Визвольної Ради. У другій половині шістдесятих років, після появи на волі Блаженнішого Йосифа Сліпого, коли виринуло питання патріярхату Помісної Української Католицької Церкви, Теодор Крочак активно включився у зорганізований мирянський рух. Він же був довголітнім членом Українського Патріярхального Товариства та головою Контрольної Комісії Крайової Управи УПТ-ва. До речі, Теодор Крочак є одним з тих, що спричинився до постання нової парафії св. архистр. Михаїла, а зокрема воздвигнення нового храму св. архистр. Михаїла у Дженкінтавні.
Парафія і парафіяни оцінили його великий вклад праці, і тому тіло покійного Теодора перед похороненням лежало не в похоронному заведенні, як звичайно, але у храмі св. архистр. Михаїла, звідкіля його тіло перевезено на цвинтар Факс-Чейс.
Слід підкреслити, що покійний Теодор Крочак був гарною, товариською, милою, чесною і глибоко віруючою та шляхетною людиною. Працював не тільки для громади і церкви, але також пильнував і вдержував свою родину. Виховав трьох синів: Романа, Михайла й Андрія, дав їм родинне виховання та освіту. Покійний Теодор був справді взірцевою та багатотрудивою людиною і прикладним українським патріотом. Храм св. архистр. Михаїла у Дженкінтавні — це також видимий знак і його великої праці і зусиль. Багатолюдні похорони були виявом вдячности покійному за його віддану працю для парафії. Під час похоронів Покійного прощали Володимир Пушкар від журнала «Патріярхат» і крайової управи Українського Патріярхального Товариства, Роман Левицький від парафії св. архистр. Михаїла і Ярослав Климовський.
В особі Теодора Крочака парафія св. Михаїла втратила члена-основника, відданого працівника, а мирянський зорганізований рух свого працьовитого й довголітнього члена, сини — милого батька. Хай йому гостинна американська земля буде легкою.
