Помер примас Польщі кардинал Стефан Вишинський

В четвер, 28 травня 1981 р. у Варшаві, після невилічимої недуги рака, на 79 році життя відійшов у Божу вічність Примас Польщі, Кардинал Стефан Вишинський. Кардинал Вишинський був не тільки великим польським церковним, але також національним провідником. На пості церковного провідника кард. Вишинський витримав 33 роки. З відходом у Божу безповоротню вічність кард. Вишинського польська Церква і польський нарід втратили надзвичайно виняткову людину, яка приходить на світ Божий на сотні років раз.

Кард. Вишинський — незрівняний великий польський патріот, який на протязі багатотрудивого життя віддав для Церкви й свого народу в Польщі та в розсіянні все, що найціннішого мав; безмежну любов і ввесь свій життьовий труд. Ми були свідками його великого діяня. Ми не раз висловлювали йому, а одночасно всьому польському народові, подив і признання за те, що вони спаяно діяли і протиставились антихристовим силам. Таку втрату, якою є смерть кард. Стефана Вишинського не легко заступити, тим більше тепер, в такий дуже напружений час для польського народу. Його ім’я було широко відоме у католицькому світі.

З приводу смерти великого польського патріота, кард. Стефана Вишинського, висловлюємо наше глибоке співчуття нашим братам полякам. В ці дні глибокої скорботи польського народу забуваємо, те, що нас не раз ділило, а напевно, ще подекуди й сьогодні ділить та бажаємо йому дальшої непохитної витривалости й стійкости, яка запевнить вічне життя кард. Стефанові Вишинському. Його безприкладне життя серед польського народу як душпастиря, Примаса Польщі й польського патріота, яке все було сперте на любові до Бога,— буде дороговказом у дальшій боротьбі за свободу, права людини й незалежну вільну Польщу.

Кардинал Вишинський був надзвичайно унікальною особистістю, чутливий на людські й національні кривди. Ось як подає інформацію про це польський самвидавний журнал «Споткання» в ч. 5-6, на стор. 188:

«19 липня 1978 р. в каплиці Ченстоховської Матері Божої, в підзмеллі базиліки св. Петра в Римі, кард. Стефан Вишинський відправив Службу Божу, в якій закликав до молитви за наших переслідуваних братів в Білорусі, Литві, Латвії та Україні». Як також нам відомо, що кард. Вишинський допомагав нашим священикам в Польщі. До речі, помагати нашій УКЦеркві в Польщі, чи сателітних державах, якає на своїх корінних землях поза буквою закону, бо перебуває в катакомбах, не є легко.

Стефан Вишинський народився 3 серпня 1901 р. в Зузелі. Його батько був органістом, який грав у костелі. Батьки Вишинського мали п’ятеро дітей. Шосте померло кілька днів після породу. Стефан Вишинський в дуже молодому віці втратив свою матір, яка померла на 33 році життя. Втрату матері Стефан Вишинський відчув дуже боляче, він її ніколи не забував.

Спершу Стефан Вишинський ходив до школи в Аджейові з російською мовою навчання. Польську мову, історію та літературу треба було надробляти окремо. Про це вже дбав батько. До гімназії спершу ходив у Варшаві, а пізніше в Ломжі. Як гімназист вже брав участь в тайних організаціях польської молоді. В той час німецька влада за приналежність до тайних організацій суворо карала. Звичайно, це не оминуло Ст. Вишинського.

Після закінчення гімназії, під час вакацій він сказав батькові, що хоче йти на студії до семінарії. Спершу батько здивовано це сприйняв, запитуючись, чи він здає собі справу, що це означає? Одержав від батька благословення і в 1917 році вступив до семінарії, яку закінчив в 1924 р.

На жаль, йому не довелось прийняти свячення разом з своїми студентами — теологами, бо тоді, коли вони приймали свячення, йому довелось піти до шпиталю. Священичі свячення прийняв 3 серпня 1924 p., їх довершив єп. В. Овчарка. Його стан здоров’я був такий поганий, що Вишинський тільки просив Бога, щоб хоч кілька днів міг бути священиком, бо його мрією життя весь час було прийняти духовний сан.

Першу Службу Божу відправив на «Ясній Горі». Йому приділюють парафію у Влоцлавку, а рівночасно він приймає становище редактора щоденника «Слово Куявське». Тут довго не задержується, бо на доручення єпископа їде на дальші студії до Католицького Університету в Люблині, де студіює з 1925 по 1929 pp., спеціялізуючись у канонічному праві й секції суспільної економії.

В 1929 році їде до Італії, Франції, Бельгії, Голландії і Німеччини, щоб запізнатись, як в цих країнах стоїть католицька наука і повертається до Польщі в 1930 р. Поруч з цим він зустрічається в цих країнах з поляками та проводить серед них місіонерську працю. Ця подорож поглибила його знання. І так з 1931 до 1939 pp. він став професором і ректором в Духовній Семінарії у Влоцлавку. В своїй праці застосовував нові методи, дещо інший підхід до викладів і навчання. Виклади о. С. Вишинського були цікаві, й студенти уважно та з захопленням його слухали. Отець С. Вишинський написав докторську працю на тему: «Права родини, Церкви і держави до школи». Ця праця викликала велику дискусію серед іспитової комісії, що заперечувала тези докторанта С. Вишинського, але останній настоював на свойому. Примас Польщі кард. А. Гльонд покликає Вишинського до «Суспільної Ради при Примасі Польщі».

Отець С. Вишинський належав вже в той час до непересічних священиків з солідним знанням. Він написав низку праць на суспільно-релігійні теми, рівночасно був добрим організатором в науково-видавничій ділянці.

В часи німецької окупації Польщі, на зарядження єп. Козаля о. Вишинський залишає Влоцлавек і перебуває в різних місцевостях і на якийсь час залишається у Варшаві, де виконує свої душпастирські обов’язки, а рівночасно дає тайно виклади з богословія. Отець Вишинський бачив, як Варшава потопала в страхіттях війни, він уболівав над нею і жив її (Варшави) надією воскресіння. Він же був активним учасником польського повстання, він брав участь не тільки, як священик, але також допомагав і піклувався пораненими й додавав духа й відваги повстанцям. Фактично о. Ст. Вишинський був душпастирем не тільки в церкві з амвона, але й у будній день, у щоденній праці. Його ім’я ставало широко відоме.

В березні 1946 року о. Стефан Вишинський був номінований на Єпископа Любельського. З цією хвилиною розпочинається новий етап праці. Єп. Вишинський не замикає себе в єпископській канцелярії, але роз’їжджає по парафіях, виголошує проповіді й особисто зустрічається з вірними, старається відновити церковне життя, яке було знищене у воєнні роки. Окрему увагу приділяє він для Католицького Університету в Люблині. Єп. Вишинський за свою віддану працю втішається великою популярністю.

Через два роки і вісім місяців, після смерти в 1948 р. Примаса Гльонда, єписк. Стефан Вишинський одержує номінацію Папи Пія XII на архиєпископа Ґнєзно-Варшавського і примаса Польщі. Таким чином він стає провідником Польської Церкви. На цьому відповідальному пості витримав 33 роки і виявив велику подивугідність церковного провідника і польського патріота. Це не було легке завдання. Примас Польщі кард. Вишинський ще більше працює над розбудовою церкви і поглибленням релігії.

Треба признати, що кард. Вишинський сильно поширив і поглибив культ Матері Божої. Цей культ був посилений його особистою сильною вірою. Він ніколи не втрачав надії на поміч Королеви Польщі — Матері Божої Ченстоховської.

25 вересня 1953 р. Примас Польщі кард. Ст. Вишинський був арештований і на протязі трьох років був інтернований. Арешт і перебування кардинала Вишинського в ув’язненні мобілізували Польську Церкву і польських мирян. Його звільнення викликало серед поляків велике піднесення — перемогу. Кардинал Вишинський здобув собі серед поляків незрівняний авторитет, став людиною, якої не можна було легко торкнути і цього комуністична влада не пробувала робити, бо це могло погано скінчитись. Отже, комуністичний режим був примушений волею-неволею його толерувати.

Це не був припадок, що в похороні Примаса Польщі кард. Вишинського брали участь і невіруючі, як також представники комуністичного польського уряду. Весь польський народ у Польщі й розсіянні переживав велику скорботу. Кардинал Вишинський був безспірний авторитет. «Він,— як каже Валеса,— був тим, на якого ми постійно дивились і чекали надхення та порад. Його вчення привело нас до тої мети, про яку ми не раз мріяли. Фактично багато подій, які відбувались у Польщі були інспірацією Примаса Польщі кард. С. Вишинського. Поляки прийняли і безсторонньо визнали авторитет, яким був покійний кард. Стефан Вишинський».

Якщо при цьому кинути оком на нашу українську дійсність, то не раз хочеться закрити очі, щоб не бачити власного сорому. Ми маємо свій незрівняний авторитет, який засвідчив свою незрівняну вірність Христовій Церкві, Апостольській Столиці, Помісній Українській Католицькій Церкві й українському народові, але ми не спромоглись піддержати його святих ідей, як це зробили поляки, що всі як один пішли за кард. Вишинським, а при його домовині стали всі поляки віруючі та навіть комуністи.

Вмираючи, кард. Стефан Вишинський сказав, що він прощає тим, які його арештували, і тим, що його держали в ізоляції від йому повіреної пастви. На ґрунті, що його формував і доглядав кард. Вишинський, виростав і формувався сучасний Вселенський Архиєрей Святіший Отець Іван Павло Примас Польщі кард. Стефан Вишинський відійшов тільки у фізичному значенні, але на завжди залишиться духово живим, творчо-діючим для Христової Церкви і польського народу. І наші молитви линуть за душу кард. Стефана Вишинського, який не раз пам’ятав за нашу страждальну Українську Католицьку Церкву.

 

Як довідуємось з преси, в похоронах кард. Ст. Вишинського
брав офіційну участь від Помісної УКЦеркви Коадьютор Мирослав Любачівський,
який при цій нагоді висвятив двох наших священиків і відвідав наших вірних в Польщі.

М. Г.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>