Померла Ірина з Глібовицьких-Щербанюк

На Різдво Пресвятої Богородиці, 21 вересня 1993 р. в одному з нью-йоркських шпиталів, після важкої недуги, на 88-му році життя померла бл.п. Ірина з Глібовицьких-Щербанюк. Покійна була довголітнім членом Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку, а покійної муж мгр Ярослав Щербанюк був довголітнім головою управи відділу УПТ-ва в Нью-Йорку. Ірина Щербанюк прожила до патріяршого віку. Її життєвий шлях не належав до легких.

Ірина походила з священичої родини Глібовицьких. У ранніх роках втратила свого батька о. Тита Глібовицького, який помер передчасно у порівняльно молодому віці. Ірина була одинокою дитиною у родині Глібовицьких. Смерть батька сильно позначилась на життєвому шляху Ірини.

Ірина належала до особливо здібних дівчат. Закінчила середню освіту відзначаюче. На жаль, її матеріяльний стан не дозволяв поступити на високі студії. Покійна дуже часто згадувала з любов’ю своїх батьків, зокрема батька. Ірина з своєю мамою жила у Львові. Тут же вона вийшла заміж до директора Центр-Союзу Ореста Радловського. Після першого приходу більшовиків на західні землі України вони арештують мужа Ірини Ореста Радловського, якого замордували у львівській тюрмі. Цю трагедію Ірина пережила надзвичайно болюче. За більшовиків Ірина працювала у Музеї ім. Івана Франка у Львові. Неодноразово носила передачі для свого мужа, але ніколи не мала з ним побачення.

За німецької окупації Ірина, знаючи бездоганно німецьку мову, працювала на високій посаді і з своєї позиції багато допомагала нашим людям у різних справах, про що не раз розповідала. Перед другим приходом більшовиків на західні землі України Ірина з своєю мамою покидають Львів і їдуть на Захід у невідоме. На шляху великого ісходу Ірина втрачає свою улюблену маму, яка померла в дорозі на Захід у Чехо-Словаччині, там же похоронена.

Після закінчення війни Ірина опинилась у західній Німеччині — Ляндсгуті, звідкіля емігрувала до США і поселилась у Нью-Йорку. Ірина вийшла вдруге заміж за мґра Ярослава Щербанюка. Ірина і Ярослав Щербанюки були прикладним подружжям. На жаль, вони не залишили жодного потомства. Обоє брали активну участь в українському зорганізованому житті, а зокрема були активними у зорганізованому мирянському русі, що було згадано вище. Покійна належала і брала активну участь у СУА, 64 відділі в Нью-Йорку. Вони були все щедрими жертводавцями на релігійні, громадські і політичні цілі. Ще за життя Ярослава й Ірини вони дали 25,000 долярів на Український Музей в Нью-Йорку. Також створила при Науковому Товаристві ім. Шевченка фундацію імені «Ірини з Глібовицьких, Радловська-Щербанюк» у висоті 50,000 долярів, з якої користатимуть українські студенти українознавчих студій.

Слід підкреслити, що покійна дожила високого віку, але до кінця свого життя була свідома, і її феноменальна пам’ять працювала до самого її останнього віддиху. Покійна Ірина відходила на поклик Всевишнього дуже упорядковано під кожним оглядом як духовним, так і глибоко віруюча, прийнявши св. тайну Причастя, як і під оглядом матеріяльним. Ввесь свій спадок призначила, кому, що і скільки дати.

Панство Щербанюки мали обильну і цінну збірку мистецьких картин, які Ірина записала Українському Католицькому Музеєві у Стемфорді. Покійна подумала перед своїм відходом у Божі засвіти про все, включно з похоронами і поминками.

Покійну Ірину після Панахиди, яку відправив о. парох Патрикій Пащак, ЧСВВ, прощали мґр І. Рожанковська від Українського Музею, Уляна Старосольська-Любович від 64 відділу СУА і Микола Галів рід відділу Українського Патріярхального Товариства і себе особисто. Покійну Ірину похоронено на українському цвинтарі у Бавнд-Бруку поруч могили покійного мужа Ярослава. Похороном зайнялись панство Христина і Юрій Навроцькі, Лєна Качала і автор цих рядків. Відійшла від нас чесна, товариська і мила людина, а пам’ять про неї залишиться надовго між нами. Хай їй гостинна американська земля буде легкою. Вічна їй пам’ять.

Микола Галів

З спадку Покійної Ірини призначено на висилку журнала в Україну десять тисяч долярів. Це справді княжий дар, за який журнал «Патріярхат» є дуже вдячний Покійній і просить молитись за спокій душі покійної Ірини.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>