Послання ієрархії Української Католицької Церкви до української молоді з нагоди міжнародного року молоді

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій!
Хай дух Твій добрий мене веде по землі рівній»
(Пс. 143, 10)

Ми, Ієрархи Української Католицької Церкви, зібрані разом на Синоді у Римі під головуванням Верховного Архиєпископа, з нашим Первоієрархом, Блаженнішим Мирославом-Іваном Кардиналом Любачівським, — звертаємося до Тебе, Українська Молоде, щоб у цьому Посланні передати Тобі нашу журбу й старання про Твоє майбутнє і заохотитиТебе до ще більшої участи у праці для нашої Церкви і народу.

Ми свідомі нашої відповідальности за Твою долю, за долю нашої Церкви, зокрема тепер, коли проводимо підготовку до ювілейних торжеств Тисячоліття Християнства українського народу. Ми звертаємося до Тебе, Українська Молоде, як Твої Архипастирі й духовні батьки, щоб із наших вказівок і поучень Ти набрала ще більшої заохоти й наснаги віддати свої молодечі сили, свій запал, свої таланти для добра нашої Церкви, яка так гарно процвітає у вільному світі, а в Україні під цю пору переживає жорстокі й нелюдські переслідування. Вона свята й нескорена у своєму страждані. Вона існує — хоч тепер у новітніх катакомбах.

Дорога Молоде! Всемогутній Творець обдарив Тебе здібностями, силою творчого ума, щоб ці дарування проявляти у молодечому віці. Ти маєш ці дарування розвинути, побільшити і здійснювати у своїх ідейних поривах. Ти маєш проявити свою працю на засадах християнської етики і моралі в ділянках соціяльного і громадського життя, у стараннях, щоб зберегти культурну спадщину нашого християнського народу та віддати свою працю для прослави Господа, для величі нашої Церкви й добра народу. Ти є авангардом нашого Народу, що неустанно зміряє до Краси, до Правди, до Волі. Український народ, що тепер в Україні йде на Голготу, прийнявши терновий вінок, за Істину, за віру у Христову Благовість — за Божою волею дійде до свого Воскресіння. За долю нашого народу і за наше спасіння треба Господа молити.

Дорога Молоде! Ти обдарована Господом багатьма щедротами, а коли відчуваєш поклик Христа «Іди за мною», віддай себе всеціло нашому Спасителеві, а знайдеш правдиве щастя на землі й вічну нагороду у небі. Завжди у своєму житті зберігай Божі заповіді, щоб розбудовувати і закріплювати чесні й справедливі, непроминаючі вартості життя, щоб будувати мир у народі — Боже царство у світі.

Дорога Молоде! Святіший Отець Іван-Павло II у благовісті до канадської молоді 12 вересня 1984 р. сказав оці слова: «Тобі, молоде, потрібно вірної скалі вартостей, ясного погляду на світ, на людську працю, на людське життя… Ви повинні взяти до уваги такий зразок людства, який повністю спроможний задовольнити Вашу спрагу цінностей. Ця особа, яку я повторно представляю усій молоді — це ІСУС… Він хоч Син Божий… у всю повноту став учасником нашої людської природи… то ж зі сторінок Євангелії навчімся Його пізнавати, Йому служити. Він через Святого Духа перебуває в нас і між нами. Він є джерелом сили у щоденній боротьбі за те, щоб підносити світ». Хай ці слова стануть фундаментом Твоєї дії і поступованням, основою Твоєї християнської віри. У Святому Письмі записані знаменні слова нашого Спасителя: «Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все інше вам додасться» (М. 6, 33). Пам’ятай, Дорога Молоде, про ці слова. Нехай не манять Тебе примани цього світа. Свята Церква вчить, заохочує і завзиває вірних, щоби стриміли до святости, до досконалости. Тому для тебе, Молоде, нехай джерелом сили буде Христос, його навчання, Його заповіді. Нехай Христос своїм святим діянням спричинить навернення Твоїх, Молоде, сердець, а, ввійшовши у Твоє духове життя, — нехай скріпляє Тебе Святими Тайнами.

Дорога Молоде! Не шукай у намулі ідеологічних сурогатних концепцій розвиток життєвих питань і завдань, бо це згодом доводить до розпачу, до ненависти, до затрати змислу життя. Ці явища є вислідом ліберальних, атеїстичних наук, непошанування гідности людини та погонею за марними розкошами, що приносять повну руїну людини, а то й змарнування її життя. Єдиний Христос, якого шукаєш і знайдеш у любові Бога і ближнього стане для Тебе, Молоде, джерелом радости, миру і сили у щоденному змагу за щасливе життя. Відвідуй, Дорога Молоде, Христа у Кивоті, бо Він там жде на Тебе, щоб опромінити Тебе своєю благодаттю. Христос бажає, щоб Ти відвідувала Його і звеличувала не лише у неділі й свята. Він радий бачити Тебе кожного ранку чи увечері, коли йдеш, а чи повертаєш із школи і праці. У тихій молитві вислови Йому свої турботи, подякуй за радості й щасливе минуле та молись про силу, здоров’я і благословення Твоїх трудів. А Він, Всемогутній, дасть Тобі силу, потішить і поведе дорогою християнського життя до вічного щастя. Зокрема заохочуємо Тебе, Молоде, день святий святкувати та брати участь у літургічних відправах, бо це джерело душевного надхнення і скріплення нашої побожности, а в цьому ж основа християнської етики й морального поступовання.

Пригадуємо знову Тобі, Молоде, навчання Вселенського Архиєрея Івана-Павла II, звернене до молоді в базилиці св. Петра 17 січня 1979 р. Він сказав: «Ваші обличчя чисті, як джерела, і палкі, як полум’я, зображають у церковній спільноті ідеальні форми християнського життя. Задля цього Церква, у своїй незмінній духовій молодості, пізнає Себе у Вас!». Молодість і дозрілість — це два символи, якими Христова Церква пишається по всі часи. Тому то, Дорога Молоде, вона потребує Тебе і вимагає від Тебе бути молодими і зрілими водночас! Зріла молодь плекає християнську поведінку, що узмістовлена у стійкій вірі, у відданій любові, у будучій надії, а це є вислідом мудрої розваги, безкомпромісової справедливости, стійкої мудрости й опанованої здержливости. Тому нехай окрасою Твого характеру. Дорога Молоде, буде християнське життя.

Християнське життя, Дорога Молоде, це для Бога, бо від Господа все походить. «Без мене ви нічого чинити не можете», — каже Господь. (Ів. 15, 5). Цей дар Божий, надприродне християнське життя, запевняє людині постійну Божу поміч, але вимагає від людини постійного зусилля, щоб зберігати цей дар надприродними засобами, Святими Тайнами, щирою молитвою, що підносить думку людини до Господа, бо це побожна розмова з нашим Отцем і Сотворителем. Тоді й Дух Святий стає провідною зорею у житті людини. Людина тоді пізнає вище, досконаліше життя і знаходить своє призначення у службі Богові й народові. Та на ще одну життєву правду хочемо звернути Твою, Молоде, увагу. Ніхто не вибирає собі ні батьків, ні роду, ні народу, коли приходить на світ. В цьому рішає Божа воля, і їй треба повинуватися. Тому повне щастя знаходить людина серед рідного народу у Христовій Церкві. Цю істину треба Вам зрозуміти! Тисячолітня історія християнства в нашому народі наглядно вказує, що Христове вчення, Христова Церква була твердинею, була остоєю, духовною силою українського народу. Вона оформила своє родинне, суспільне, державне життя. За ці цінності, за свою окремішність народ змагався, ними дорожив і їх зберігав. Це заповідь предків і для Тебе, Молоде!

Така Божа воля! На крові, на терпіннях, на муках перших християн зростала Христова Церква — бо це життєдайна сила християнського життя. На терпіннях, на стражданнях за віру в Бога, за Христову Церкву в нашому народі, за його тернистий шлях продовж історії прийде нагорода, бо Господь всесильний і любить свій народ, лиш щоб цей народ був з Богом. Тому всі ці чисті жертви, принесені народом за Церкву, є неоціненним скарбом для нас і заслугою перед Господом. Дорожи і зберігай цю спадщину і будь вірна своїй Церкві й народові, Дорога наша Молоде!

Є різні форми життя, в яких людина реалізує своє історичне покликання. Родинне подружнє життя за плянами, Богом наміченими людині — «Будьте плідні і множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Буття 1, 28). Це найбільш доступна-звичайна форма людського життя. І тут ще раз звертаємо увагу, Дорога Молоде, що для збереження ідентичносте свого народу заходить велика потреба, щоби наші вірні добирали своїх подруг, у міру змоги, українського походження. Є проте вищі форми досконалішого життя, які вимагають особливішого Божого покликання, де людина добровільно зобов’язується прийняти, як норму життя, три євангельські ради: добровільну вбогість, досконалу чистоту, совершенний послух. Монаше життя — жива ознака між нами, що «тут на землі не маємо постійного Города, а шукаємо прийдешного». Так, монаше життя, як і священство, — це форми досконалішого християнського життя і служіння, що вимагають особливішого Божого покликання, якого людина не може собі дати. «Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви ішли і плід принесли» (Іван 15, 16). Ці дві форми виїмкового покликання доповнюють себе взаємно: служіння Богові у священстві в Христовій Церкві, вони зводяться до одного, бо остаточна мета одного і другого служіння є всецілою посвятою на службу Богові. Обіти, якими людина в’яжеться по посвяту Богові — убожество, послух, чистота — це засоби, добровільно взяті на себе всеціло на службу Богові. Як нам пізнати голос Божий, що кличе нас до цього досконалішого життя, чи то у монашестві, чи то у священстві? Є хвилини, коли голос Божий дає себе чути дуже яскраво, часом навіть категорично, і, якщо наше серце не є обмотане занадто життєйськими пристрастями, воно зрозуміє цей поклик Ісуса, який кличе: «Іди за мною».

На Тебе, Молоде, надіємося, щоб Ти заповнила і оживила всі культурні й громадські установи, щоб перейняла працю старшого покоління й продовжува­ла для добра народу, а над усе, щоб була вірною своїй Церкві. Віддано співпрацюй з Ієрархією і священиками, щоб разом з народом творити єдність, скріплену любов’ю до Бога і ближнього. Завжди май звернені очі до небесних висот, бо Христос є Дорога, Правда і Життя.

І в цьому наміренні хай на Ваші постанови зійде Любов Бога Отця і Його всемогутнє благословення!

Дано в Римі, 10 жовтня 1985 р.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt