Подібно й теперішня українська нація ХХІ століття, позбувшись залежності від РПЦ і отримавши автокефалію для Православної Церкви, постане перед викликом того, щоб навзамін самій не виступити копією колонізатора (хоча уже й внутрішнього) і не почати власними силами будівництво подоби того, що в ЗМІ, публіцистиці та на офіційному сайті УПЦ КП називають «Московська Церква» і чому приписують тотальне несприйняття культурної різноманітності, духовного плюралізму та неповагу до свободи волі людини. На додачу шанси закріплення постколоніального стану в Православній Церкві в Україні посилює ймовірність превентивного кроку РПЦ і надання нею автокефалії УПЦ (МП) до того, як це зробить Константинопольський Вселенський Патріархат на заклик Верховної Ради України від 16 червня 2016 року. Подібним чином прив’язаною до Московського Патріархату є Грузинська Православна Церква, яка пішла у фарватері РПЦ навіть під час Всеправославного Собору і не брала в ньому участі.
Повністю матеріал читайте в друкованому журналі.
