Заходами Українського Видавництва «Смолоскип» ім. В. Симоненка вийшов з друку другий том чотиритомника «Мартирологія українських церков», який начисляє 839 сторін. Цей чотиритомник присвячений відзначенню тисячоріччя хрещення Руси-України і сорокріччю арешту наших владик, що минуло в квітні цього року. Другий том «Мартирологи українських церков» є збіркою документів і матеріялів про ліквідацію і переслідування Української католицької Церкви, який упорядкували і зредагували Осип Зінкевич і о. Тарас Р. Лончина. В основному до цього тому ввійшли виключно матеріяли і документи, що стосуються ліквідації і переслідування УКЦеркви.
У примітці від видавництва подано, що перший том буде під назвою «Українська Православна Церква» і появиться у наступному 1986 році; третій буде під назвою «Протестантські віроісповідання на Україні» та передбачено, що він появиться у 1987 p., а четвертий том під назвою «Зруйновані українські церкви й манастирі» вийде з друку в 1988 р. Після цього пояснення слідують дальші вияснення видавництва щодо змісту другого тому, який вже надрукований і слідуючих, що ще будуть опубліковані.
Глибоко вдумливу й аналітичну передмову до другого тому написав відомий архимандрит студитського уставу о. д-р Любомир Гузар. Він підкреслив вагомість праці, хоч вона все ще не охоплює повноти всіх проблем нашої страждальної Церкви. Другий том «Мартирологія українських церков» відкривається унікально-неповторним документом, що ним являється «Завіщання» світлої пам’яти Патріярха Йосифа. Після цього слідує слово Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана Любачівського молитовно-подячного змісту.
Другий том має одинадцять окремих розділів, що охоплюють стосовні документи про ліквідацію УКЦеркви та переслідування її вірних. Сюди входять статистичні дані — кількість єпархій, апостольських адміністратур, єпископів, священиків, монахів і монахинь, богословів, професорів і т.д. Фактично зібрано разом багатий, але ще не повний цінний матеріял, що дає ясний образ про нашу Церкву, якою вона була перед її фізичною ліквідацією кремлівськими вождями, включно з патріярхом Алєксеєм, і якою вона є сьогодні — у катакомбах.
Звичайно, сюди увійшло багато документів, статтей та світлин про ліквідацію нашої Церкви, що вже були друковані в різних пресових органах й окремих виданнях-працях, але є також документи й матеріяли, що уперше надруковані у цьому чотиритомнику. Все це зібране разом набирає дуже серйозних вимірів. Зібрано й подано наглядні та незаперечні свідчення про нашу страждальну і нескорену Українську Церкву.
Тут подано у загальних зарисах сильветки ісповідників нашої Церкви з їхніми світлинами. У розповідях й описах переслідування Української Католицької Церкви взято до уваги також роки першої окупації більшовиками українських західніх земель у 1939 — 1941 pp., під час якої було чимало замордовано наших священиків, вірних й студентської молоді, що їх знайдено у спільних могилах по всіх містах Західньої України. Деякі документи в обговорюваній праці подано у скороченні. До речі, краще було у цього типу праці подати документи повністю, навіть, якщо деякі місця з цих документів не стосувалися до питання ліквідації нашої Церкви. У праці вкралися деякі неточності, зокрема коли йдеться про біографічні дані священиків. Зрештою, в цьому нема нічого дивного, бо це широка праця, а фактичних даних не все можна як слід провірити й устійнити.
Слід підкреслити, що праця читається не без зворушення. Зокрема, коли взяти до уваги розповідь про нашу Церкву в Польщі та про т.зв. «Львівський собор» авторства о. Василя Гриника. Чи коли читати розповідь Й. Терелі про його ув’язнення, тортури та всякі інші покарання тільки за те, що він був практикуючий католик — дійсний Христовий послідовник. Читаючи про Терелю й інших українських християн, не раз важко повірити, що це може відбуватись сьогодні, на нашій плянеті наприкінці двадцятого століття, у добу атомів і полетів у міжплянетні простори, після гітлерівських млинів смерти, після суду над його злочинцями у Нюренберзі. Людині, яка є не обзнайомлена з цією жорстокою системою більшовицької дійсносте, тяжко повірити, що щось подібне може існувати. Фактично, сьогодні на нашій плянеті немає більше жорстокої системи, ніж Радянський Союз з його кремлівськими вождями на чолі, які далеко перевищили злочинність Гітлера, вимордувавши десятки мільйонів невинних людей. У наш час вони далі ув’язнюють десятки мільйонів невинних людей у застінках тюрем і на засланні та неухильно и послідовно їх знищують, додавши до цього ряд нових методів, а зокрема «психушки».
Все це підтверджено в книжці «Мартирологія українських церков» документами, матеріялами і свідченнями очевидців. При цьому незаперечно виявлено, як у практичному житті є далекою від дійсности конституція Радянського Союзу, вона не має жодного практичного застосування. Це звичайний собі шматок паперу, на який більшовицькі можновладці не звертають найменшої уваги.
Зрештою, свого часу один суддя під час суду над українськими дисидентами виразно обмовився, що конституція Радянського Союзу є тільки на експорт, себто, щоб краще обдурювати західній світ, який схильний вірити у все те, що є написане.
З такою самою метою приймали й підписували більшовицькі вожді Гельсінкські Угоди. Знаємо дуже добре, що сталось після підписання Гельсінкських Угод. Осіб у Радянському Союзі, що намагалися вказувати владі на Гельсінкські Угоди, арештовували, судили, кидали в тюрму і посилали на довголітнє заслання. Всіх тих, які домагаються, щоб більшовицька влада притримувалась Гельсінкських Угод, арештовують, судять і кидають в тюрму і на заслання. Підтверджуючі факти можна без труднощів знайти у книжці «Мартирологія українських церков». Обговорювана праця — це книга, без якої не зможе обійтися майбутній історик й дослідник Української Католицької Церкви, це незаперечний документ ганьби більшовицької потворної дійсности.
Слід підкреслити, що видавництво «Смолоскип» і упорядники провели вагому працю, виставивши підсумовуючий рахунок червоно-більшовицькій Москві та її вождям за невинно знищених і замордованих десятки мільйонів людей тільки за те, що вони були чесними й віруючими християнами. Надрукована праця «Мартирологія українських церков» заслуговує на увагу.
М. Галів
