Пречиста Богородице, покрий нас свої Материнським покровом у дні нашої скорботи

Богородице Діво, Ти, одинока з небесних висот найкраще бачиш і знаєш нашу скорботу, наш безмежний душевний біль і смуток. Всевишній Господь покликав до Себе Керманича нашого церковного корабля, їх Святість Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси-України, Помісної Української Католицької Церкви, Отця Йосифа. Всевишній Господь покликав його, Патріярха Йосифа, незрівняного воїна за Христову Церкву й український нарід, утомленого й знесиленого важкою працею и боротьбою на заслужений спочинок у Господніх небесних селищах, де немає вже ні болю, ні печалі, а життя безконечне.

Патріярх Йосиф на довгому шляху свого життя пройшов крізь большевицькі млини смерти, на полярних засланнях, держачи міцно й високо знамено Христа, пройшов незламно крізь усі бурі і невигоди, не схибивши ні одного кроку до останньої хвилини свого багатотрудивого життя.

Ми свідомі тієї незаперечної і невідкличної дійсности, що людське життя тут, на землі, є тільки дочасним, але незалежно від цього нам трудно без болю, а навіть без розпачу прийняти цю хвилину нашої розлуки з нашим улюбленим і дорогим Батьком — Патріярхом Йосифом. Ти, Пресвята Богородице Діво, бачиш, як нам тяжко вимовити це слово — «помер» Патріярх Йосиф, бож нашим бажанням було, щоб він жив довго, довго. Без Нього ми залишаємось, немов малі сироти на нашому церковному кораблі все ще серед розбурханих хвиль. Ти, Пресвята Діво Маріє, знаєш, як часто ми підносили наші щирі молитви за здоров’я нашого Патріярха Йосифа, щоб його нагороджено довголіттям і щоб він міг випровадити наш церковний корабель серед розбурханих хвиль на спокійні води. Ми ‘ біля нього, досвідченого й неустрашимого Христового воїна, міцного, як незрушимий дуб, навчались і пробували ступати Його слідами. Ми пробували всього навчитись, щоб могти перебрати керму корабля і дальше прямувати тим самим шляхом. На жаль, ми не встигли…

Він же наш Батько і Глава нашої Української Церкви, Отець Йосиф, подібно, як колись біблійний Мойсей, провідник єврейського народу, що пройшов довгу й трудну мандрівку, прямуючи до обіцяної землі й уже за річкою Йорданом бачив обіцяну землю, але утомлений і з старости літ помер, не дійшовши до мети. А покоління, і покоління, і покоління після нього пішли з його духом печаті й сьогодні, після довгих, довгих сторіч єврейський народ знайшов свою обіцяну землю. І наш Патріярх Йосиф, як Мойсей, не тільки показував свою мету — Патріярхат, але сказав, що ось маєте свій, український Патріярхат, беріть, господарюйте, розвивайте його, не турбуйтесь, що вас не визнають; прийде час, і визнають наш Український Патріярхат.

Так він у житті поступав і завжди це підкреслював. У Посланні з нагоди завершення 90 літ життя Патріярх Йосиф писав:

«… Патріярхат, видіння Ваших віруючих душ, став для Вас живою дійсністю. Таким він для Вас хай залишиться в майбутньому! Моліться, як дотепер, за патріярха Києво-Галицького і всієї Руси, а в майбутньому — хай і безіменного чи невідомого. Прийде час, коли Всемогучий Господь пошле його нашій Церкві й об’явить його ім’я. Ллє наш Патріярхат існує! За ним вже чотириста років змагань, за ним сім років (тепер дев’ять років — Ред.) дійсности, перед ним тільки визнання Апостольського Римського Престолу». І так утомлений, знеможений наш Патріярх Йосиф у старості літ відійшов у Божу безповоротню вічність, не діждавшись ось цього останнього офіційного акту, чи як на іншій мові, мові права, говориться — юридичного визнання. Патріярх Йосиф не діждався тієї очікуваної хвилини, перенісшись,у засвіти до Всевишнього Господа Бога, щоб йому скласти свій звіт та показати, що таланти, якими його нагородив Всевишній, він не закопав, але багатогранно помножив. Так його незрівнянна праця на славу Божу для добра Української Церкви й українського народу принесла і дальше буде приносити обильні плоди. Ми віримо, що Патріярх Йосиф і там, серед Божих осель, буде неустанно просити Всевишнього Господа Бога за повне завершення страждальної церкви патріярхатом.

Ти, Пресвята Богородице Діво, Божа Мати і Покровителька нашого народу, найкраще знаєш, яка це для нас утрата, бо відійшов від нас Український Мойсей, незрівняний велетень духа і чину, без якого ми почуваємось малими, розгубленими, слабими й безпорадними. Уклінно й щиро просимо Тебе, Пресвята Покровителько людського роду, покрий нас своїм щедрим покровом, допоможи нам перенести мужньо дні нашої скорботи, душевного болю і смутку. Наповни нас його — Патріярха Йосифа, незламною витривалістю, завзятістю, непохитною вірою у Христові правди й післанництво нашої Церкви. Наповни нас силою духа і відвагою, щоб ми всі разом пішли слідами Патріярха Йосифа, щоб ми не лякались труднощів і перепон та здійснювали його святі ідеї на славу Всевишнього Господа нашого, Спасителя Ісуса Христа, для воскресіння нашої Помісної УКЦеркви у діяспорі. Щоб знову наш золотоверхий Київ обновився Володимирським християнством, щоб наш український нарід міг Тебе, Пресвята Богородице, і всіх святих вільно хвалити і прославляти. Пресвята Богородице, Покровителько і Мати Неустаючої Помочі, допоможи нам і сьогодні, як колись в історичному минулому, схоронила і взяла під свій Материнський покров перед безбожними навалами татар і турків.

М. Г.