Здається, що вже всім відомо, що Католицькі Церкви східнього обряду не є те саме, що латинська Католицька Церква. Для них спільним є голова Апостольської Столиці, Святіший Отець Папа Римський, наслідник св. ап. Петра, але ці Церкви діють за іншими, відмінними кодексами канонічного права. І те, що зобов’язує латинську Католицьку Церкву, не відноситься до Католицької Церкви східнього обряду. Коли ж ідеться про Українську Католицьку Церкву, то вона належить до помісних Церков східнього обряду і тому до неї не може відноситись кодекс канонічного права латинської Католицької Церкви. Здається, що це для всіх відоме і самозрозміле, за винятком префекта Східньої Конгрегації, кардинала Лурдусамі, який чомусь пробує стосувати до нашої Церкви латинський кодекс канонічного права.
Редакція журналу «Патріярхат» одержала інформацію, що префект Східньої Конгрегації кардинал Лурдусамі намагається примінити до нашої Церкви канон 401 кодексу канонічного права латинської Католицької Церкви і тим примусити єпископа Торонтської Української Католицької Епархії, Владику Ізидора Борецького, зрезигнувати з цього престола, бо в разі відмови йому буде посланий адміністратор, що перебере у свої руки єпархію. Це виглядає трохи грубо, ба що більше не дуже по-християнському. Що ж говорить 401 канон Кодексу східнього права, що єпископ після 75 року життя повинен зрезигнувати із свого становища, як єпископ. Це до нашої Церкви не стосується. До речі, цього рода проблеми повинен вирішити Синод нашої Церкви, крім цього це противиться артикулам Берестейської Унії, що їх прийняла Апостольська Столиця в 1596 р. Відомо, що Апостольська Столиця привласнила собі права нашої Церкви. Ми маємо оправдане право вимагати, щоб ці права були нашій Церкві повернені. Це не є для нас жодна ласка, але забране чи присвоєне, згідно з Божими законами належить повернути. Цього повинна вимагати наша Помісна Українська Католицька Церква, себто її Синод — владики на чолі з Патріярхом Мирославом-Іваном.
Здається, немає другої Церкви, яка перейшла б такий мученицький шлях, стільки страждала й понесла такі незлічимі жертви, як наша УКЦерква. її обкрадено, розп’ято, поставлено поза букву закону на батьківщині — Україні, а тут, за межами України, також її обмежують, нівелюють і намагаються її зробити неіснуючою, щоб тільки краще провадити «остполітік».
Але поставмо перед собою питання, чи справді тут ідеться про фактичне здійснення, чи вірніше примінення 401 канону кодексу канонічного права, чи за тим криється щось іншого? Правда, про те інше нічого не згадується, бо тоді була б для всіх дуже ясна і разюча картина, а так краще заховатись за канон 401 латинської Церкви. Ну що ж, багато готові навіть повірити, що треба зміни, і в тому немає нічого злого чи підступного. При цьому слід звернути увагу й підкреслити, що Преосвященніший Владика Ізидор Борецький належав і належить до небагатьох українських владик, що намагається боронити права нашої Помісної УКЦеркви, діяв і діє згідно з її правами.
Варто відсвіжити нашу пам’ять і пригадати собі, що Владика Ізидор Борецький не вперше одержав такого листа з Східньої Конгрегації. Пригадаймо собі голосного листа з Східньої Конгрегації від 17 вересня 1984 p., зараз же після похоронів світлої пам’яти Патріярха Йосифа, до Владики Борецького. Для ілюстрації зацитуємо цього листа, бо це нам дасть можливість краще зрозуміти сучасне становище Східньої Конгрегації до Владики Ізидора Борецького.
* * *
00193 Рим, 17 вересня 1984 р.
Вія делля Консіляціоне, 34
Ваше Преосвященство,
З жалем виконую обов’язок, щоб звернути увагу Вашого Преосвященства на відсутності й надужиття, які від довшого часу відбуваються у Вашій епархії… і які є сильним затривоженням для Святої Столиці.
- Деяке число священиків нелегально після права або з надужиттям закону висвячені, тому вони є автоматично самим Божим правом суспендовані, але продовжують далі відправляти богослуження і виконують душпастирську працю з великим згіршеням для вірних. Прошу Ваше Преосвященство представити цій Священній Дикастерії список всіх тих священиків, — разом з точними даними — коли, де й ким вони були висвячені і чи вони не переступили якоїсь (канонічної) перешкоди-незаконности перед або після священичих свячень. Загальнопринято, що до їхнього звільнення від суспензи вони не можуть виконувати душпастирських обов’язків.
- Відносно питання українського патріярхату я є певний, що Ваше Преосвященство не відмовиться додержувати рішень й інструкцій Святої Столиці, які спираються на нормах Ватиканського Екуменічного Собору II та на зарядженнях найвищих архиєреїв. Інша поведінка Вашого Преосвященства у цій матерії і у цій такій делікатній хвилині була б причиною поважного замішання для багатьох вірних і великою шкодою для української Церкви, особливо тієї, що на Батьківщині.
- Між духовенство української епархії… починає пробиватися невдоволення через брак дисципліни і духовного життя, тому що домінує псевдопатріотизм, небезпечний для церковного життя. Обов’язком Вашого Преосвященства, як доброго пастиря, є навести мир і згоду з поміччю Спасителя Христа.
З сантиментом особливої пошани залишаюсь Вашому Преосвященству
Найвідданіший у Господі
Владислав кард. Рубін
Мирослав Марусин
З вищенаведеного листа бачимо, про що ж ідеться Східній Конгрегації. І лист з початку березня ц.р. із Східньої Конгрегації є подиктований тими самими мотивами. До речі, у канадській газеті «Торонто Стар» за 4 березня 1989 р. була надрукована довша стаття про висвячення нових священиків у жонатому стані. Свячення відбулись в Україні, в Одесі й Львові. Свячення довершив Митрополит катакомбної Української Католицької Церкви Владика Володимир Стернюк.
Влітку минулого року у готелі в Одесі було висвячено 6 осіб на священиків УКЦеркви, а 10 листопада 1988 р. у Львові в одній кімнаті було висвячено 4 особи на священиків у жонатому стані. (Інформації подаємо за «Торонто Стар»), Звичайно, це не сподобалось Східній Конгрегації і це є властива причина такого не дуже тактовного листа до Владики Ізидора Борецького.
До речі, Владика Ізидор Борецький, Богу дякувати, є в доброму здоров’ї, справно управляє своєю Епархією, є люблений вірними не тільки його Епархії, але й цілої української діяспори, і гідно виконує свої владичі обов’язки. У своїй праці Владика Ізидор старається користуватись правами нашої Помісної УКЦеркви, які були забезпечені їй в час Берестейської Унії з Апостольською Столицею 1596 р.
Як нам відомо, то на вимогу Східньої Конгрегації відгукнулись листом до Святішого Отця Івана-Павла II священики Торонтської Епархії, вимагаючи відхилити вимогу Східньої Конгрегації. Треба сподіватись, що Владику Ізидора не тільки підтримає ціла Торонтська Епархія, себто священики й вірні; але всі наші владики у діяспорі, священики і вірні. Як довідуємось з достовірних джерел, то Владика Ізидор, який буде в травні обходити 50-літній ювілей священства і 40-ліття єпископства, не збирається під сучасну пору та ще й на таку нетактовну і безпідставну вимогу залишати єпископського престолу. Десь хтось і колись мусить сказати, що так дальше не можна. Пошануйте нашу УКЦеркву, яка за свою приналежність до Апостольської Столиці стільки потерпіла! Ми не вимагаємо жодної ласки, вимагаємо зрозуміння і привернення прав нашої УКЦеркви. Нас зовсім не цікавить, чи це вигідно для «остполітік», чи ні!
Преосвященніший Владико, бажаємо Вас запевнити, що Ви маєте піддержку серед широких кіл зорганізованого мирянського руху, але також серед української діяспори. Вітаємо Вас, Преосвященніший Владико, з Вашими ювілеями та бажаємо довгого життя у кріпкому здоров’ї та успіхів у Вашій нелегкій праці для добра нашої Церкви і українського народу. Молимо Всевишнього Господа Бога, щоб Вам у всьому допоміг.
Микола Галів
